WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 24 | 25 || 27 | 28 |   ...   | 52 |

«І.П. Рущенко СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ Видавництво Національного університету внутрішніх справ Харків 2001 ББК 88.4я73 Рекомендовано до видання Р88 вченою радою Національного ...»

-- [ Страница 26 ] --

Перші й другі розвивалися паралельно. Кожний більш менш «відповідальний» інститут передбачає певні санкції до порушників унормованої поведінки. Історично перевірка «позитивного» змісту людської діяльності, санкції поступово відокремлювалися від інститутів економічних, соціальних, політичних, ідеологічних і перетворювалися на окремий вид діяльності, яку ми зараз звемо правоохоронною. М. Вебер писав про процес раціоналізації табу, який утворює деіндивідуалізовану нормативну систему. Вона перебирає на себе функцію оцінювати ті чи інші дії та кваліфікувати їх як тяжкі проступки проти релігії, вимагаючи помсти, навіть смерті винних [16, с.107]. Отже інститут права, правоохоронні й контролюючі органи, що з ними пов’язані, перетворилися на окремий вид інститутів. Цей процес розмежування інститутів почався з витоків цивілізації і бурхливо розвинувся в індустріальному суспільстві. Інститути соціального контролю образно кажучи заполонили суспільство. Е.

Ґідденс відносить їх до одного з вимірів модерну. Традиційний кримінологічний підхід у більшості випадків зводиться до нормативістського бачення соціального життя, тобто злочинність розглядають крізь призму права та системи покарання. Цивілізація є дисципліною, але зміст цивілізації цим не обмежується. Ми зосередимося на функціонуванні «позитивних» інститутів, маючи на увазі, що право, як і інші інститути контролю, лише обслуговують ці першорядні чинники суспільного порядку.

Нижче буде розглянуто кілька варіантів злочинної поведінки в контексті функціонування соціальних інститутів.

Поведінка, що ігнорує фундаментальні інститути. Власне, це є класичним злочином, бо така поведінка порушує правила, табу або закони і тягне за собою покарання агента протягом всієї історії людства.

Держава лише формалізує й упорядковує процедуру громадської реакції й покарання. Згідно з нашим підходом, між фундаментальними, основними, життєво важливими інститутами і злочинами існує прямий зв’язок. Одне можна визначити через друге. Тобто, якщо нам відомий кримінальний кодекс того чи іншого народу, держави, ми можемо визначити пріоритети даного суспільства і його найважливіші інститути. І навпаки, знання фундаментальних інститутів вказує на вірогідні об’єкти правоохоронної діяльності та можливі види злочинних посягань. Вельми спокусливою є думка виділити «абсолютні» інститути, що однаково важливі для усіх країн, часів та цивілізацій. Тоді можна було б підтвердити гіпотезу ХІХ ст. про існування природної злочинності, тобто визначити коло дій, що закономірно розцінюються як злочинні й невипадково тягнуть за собою покарання.

Частково цю задачу емпірично вирішив П.А. Сорокін разом із своїм помічником Н.С. Тимашевим у книзі «Соціальна й культурна динаміка».

Вони зібрали й обробили історичні дані з кримінально-правових систем Франції, Німеччини, Австрії, Італії, Росії на історичному матеріалі від варварських «Правд» до першої третини ХХ ст. У підсумку дослідники виділили сім груп злочинів. До першої належали так звані абсолютні види злочинів, що зустрічаються геть в усіх законодавчих системах: вбивство, тілесні ушкодження, побиття та насильство, вигнання плоду, образа, наклеп, крадіжка, грабунок, розбій, бандитизм, пошкодження майна, шахрайство, зґвалтування, підробка грошей, неправдивий донос, посягання на вищі органи держави, зрада [17, с.38–39]. Із цього списку можна зробити висновок, що об’єктами правоохорони були три чільні інститути: (1) держави, (2) людини, (3) приватної власності. Можна сказати й так: у період цивілізації посягання на права держави, людини й на право приватної власності розцінюються завжди як злочин, тобто намагання ігнорувати ці інститути обертається для людини кримінальним переслідуванням і жорстоким покаранням. Хоча аналіз, до якого вдався П. Сорокін, і є цікавим, але він не досягає кінцевої мети, бо протягом розвитку європейської цивілізації раз по раз змінювалися світоглядні основи й критерії важливості соціальних інститутів. Сам П.

Сорокін описував цей процес у термінах теорії соціального циклу, як зміну ідеаціональних, ідеальних та хтивих епох. Відповідно змінювалися пріоритети у соціальних інститутах. Так, на думку американо-російського соціолога, в Європі у період з V по ХІІ ст. правила задавала ідеаціональна епоха.

Провідну роль у ті часи грав інститут релігії, відповідно усе, що прямо чи опосередковано суперечило християнству, церкві, кваліфікувалося як тяжкі злочини. Середньовічне законодавство на відміну від правових систем пізньоримської імперії або язичницьких спільнот визнає багато нових злочинів суто релігійного характеру: богохульство, відступництво, єресь, розкол, чаклунство, невиконання релігійних обрядів, самогубство, аборт, позашлюбні стосунки, зв’язок з іудеями, кровозмішування тощо. З утилітарної точки зору вони не обов’язково пагубні для зацікавлених сторін, але з ідеальної, релігійної точки зору означені дії суперечили заповіту Бога та ідеаціональним цінностям [18, с.499]. Юридичне значення інституту релігії тривало досить довго. На початку ХІХ ст. тіло самогубця в Росії прив’язували до кінського хвоста і тягли волоком по вулицях міст. Ще в уставі про попередження злочинності видання 1890 р. на цивільне й військове начальство Російської імперії покладалося спостереження за тим, щоби православні кожного року сповідувалися й причащалися у піст або в інший час, а також дітей від 7 років приводили до сповіді і т.ін. (ст.ст. 20, 23, 28, 29, 3, 6, 7, 298). З цього приводу Н.С.

Таганцев зробив таке зауваження (мовою оригіналу):

«В истории уголовного законодательства смешение греховного и преступного встречалось нередко, одинаково вредя и церкви и государству» [19, с.41]. Нам здається, що видатному юристу в даному випадку бракувало соціологічного підходу, бо зв’язок «гріховного» і «злочинного» не був випадковим. У ті часи, коли соціальна структура, система соціальних відносин у багатьох своїх аспектах трималися на інституті релігії, таке змішування було закономірним, як би ми до нього не ставилися сьогодні. Людська історія складалася так, що інститут релігії відіграв видатну роль саме в інтеграції суспільства. Сьогодні ця функція – не актуальна, за інститутом радше залишилися духовні, моральні функції на основі індивідуальної свободи щодо вибору між конфесіями чи можливістю бути агностиком.

Для Середньовіччя інститут релігії був, без сумнівів, фундаментальним чинником соціального життя, але у більш широкій історичній перспективі його соціальні властивості змінюються і він переходить (в контексті нашої теми) до класу другорядних інститутів. Принаймні, для його підтримки суспільство сьогодні не вдається до кримінальних переслідувань і жорстоких покарань. У наступі «хтивого» й «безбожного»

права, вважав Сорокін, поворотним моментом було введення нових радянських законів, які декриміналізували «гріховні» діяння: «Обольщение, адюльтер, полигамия, полиандрия, кровосмешение, содомия, гомосексуализм, внебрачные связи, непристойность в публичных местах перестали считаться преступлениями» [18, с.499]. І тут видатний соціолог робив помилку, мабуть, він не мав достатньо інформації про події в СРСР, і йому не вистачило якостей провидця. Радянські часи, особливо 30–50 рр., ознаменовані, скоріше, поворотом до ідеаціональної епохи, але під іншими гаслами. Святими, сакральними тепер розглядаються держава, державна політика та ідеологія. Інститут держави стає на провідні позиції ще за часів виникнення великих феодальних королівств та «збирання земель», але ніде він так не підіймається високо, як у тоталітарних імперіях ХХ ст. Щодо «гріховних справ», то і Сталін, і Гітлер дуже швидко повернулися до переслідування гомосексуалізму, багатоженства та пропаганди показного пуританізму. Але провідним для нас індикатором є те, що головний кримінальний потік тих часів складають політичні, державні злочинці. Саме вони переповнюють концтабори і в СРСР, і у Німеччині. Про масштаби кримінальної репресії за політичними мотивами свідчать наступні цифри: 1920 р., у розпал громадянської війни, за політичними звинуваченнями було притягнуто до відповідальності 65.751 особу, а у «мирному» 1937 р. – 945.268 [20]. Таким шляхом Сталін свідомо укріплював державу, державну власність, соціалізм – як він їх розумів. Політичні репресії були закономірністю, а не його особистою примхою, помилкою чи результатом психічної хвороби. Приклад з історії СРСР лише підкреслює те, що жовтневий переворот насправді був не поступом, а регресивним кроком до старих азійських деспотій з їх системою цінностей і інституцій.

У своєму розквіті феодальна епоха в Європі високо підняла значення інститутів власної гідності, шляхетності, честі. Вони, з одного боку, відігравали важливу інтеграційну роль у тогочасному лицарському і дворянському соціумі, а з іншого – ставали наріжним каменем визначення злочинів і відправлення правосуддя. Але не політичні і не моральні, а економічні інститути стають справжньою ознакою модерну. «У феодальному середовищі, – за оцінкою Тарда, – що регулюється почуттям честі, здійснюються убивства з помсти; у більш сучасному середовищі, яке поглинає ненаситна жадоба, крадіжки, шахрайства, корисливі вбивства, – ось домінуючі злочини» [21, с.182]. І це відповідає дійсності

– епоха капіталізму тримається на економічних інститутах, тож не випадково сьогодні абсолютну більшість злочинів складають або майнові, корисливі делікти, або злочини безпосередньо у сфері економіки. Кожному юристу-практику в Україні відома така закономірність: замовлені вбивства здійснюються не через образу, не з ревнощів або через політику, їх мотив – гроші. Можливо, постіндустріальне суспільство прийде з часом до інших цінностей, і це буде нагадувати поворот до феодальної епохи, яка більш за все цінувала честь і гідність людини. Можливо, сучасним свідоцтвом піднесення інституту людини є те, що усе більша кількість людей намагається захищати свою честь і гідність у судовому порядку, хоча й вимагає як компенсацію від кривдника гроші… Кожне суспільство конкретного історичного відрізку часу має свій інституційний фундамент, відповідно до якого розгортаються та актуалізуються інститути контролю, кримінальне право, правоохоронні органи. Останні мусять контролювати поведінку людей, обмежувати їх дії так, щоб ефективно «працювали» основні інститути. Статус фундаментального інституту є мінливим та історичним явищем, навіть серед таких провідних інституцій як от держава, людина, власність, релігія, шлюб і сім’я безперервно відбуваються зміни з точки зору їх цінності та потреби у правовому захисті. Відповідно до цих змін перевизначається зміст злочинних дій, напрямки й сила кримінальної репресії.

Дезорганізація інститутів і злочинність. Перехідні періоди характерні процесами як закономірної деінституалізації, так і тимчасової дезорганізації інститутів, що обертається на додаткову причину поширення злочинності. Виникають додаткові криміногенні фактори – послаблення соціального контролю, «демонтаж» санкцій, що захищали старі інститути, падіння морального авторитету настанов, загальні відчуття аномії та мінливості того, що відбувається, які наповнюють атмосферу перехідних періодів. Ми були свідками подібного в 90-х рр. Часткова, але масштабна з огляду на економіку соціалізму руйнація інституту державної власності значно збільшила масу економічних злочинів та розкрадань на підприємствах, у колгоспах. За короткий термін деякі народногосподарські об’єкти були тотально пограбовані своїми ж працівниками. Виносили, вивозили, обмінювали за бартером геть усе, навіть викопували кабелі із землі. У своїй масі ці злочини залишалися латентними, бо нікому не спадало на думку звертатися до правоохоронних органів. До речі, щось подібне спостерігалося на початку встановлення радянської влади, коли після відомих урядових декретів про націоналізацію нищились, розкрадалися підприємства, майно, засоби виробництва, які раніше належали приватним власникам. І ще один приклад: дезорганізація, мабуть, найбільш могутнього інституту СРСР – Радянської Армії. Вона обернулася не тільки банальним розкраданням майна, але й масовим продажем зброї, яка потрапила до рук злочинців і в «гарячі точки».


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Ігнорування нових, «волюнтаристських» інститутів. Безперервний процес інституалізації обертається або добровільними обмеженнями, які беруть на себе сучасні люди, або нехтуванням нововведень і відповідно –поширенням кримінальної репресії. «Репресивна гіпотеза»

стверджує, що сучасні соціальні інститути змушують нас платити усе більшу ціну за ті вигоди, які вони нам надають [22]. Індустріальне суспільство прискорює явища інституалізації й деінституалізації, ці процеси розгортаються доволі хаотично, а життя вже перевіряє нові інституції на їх практичну придатність і ефективність. За таких умов злочинність не може не збільшуватися, бо контролюючі інституції постійно «підтягуються» до стрімких змін, існує навіть ілюзія, що саме вони забезпечать ефективність «позитивних» інституцій. Великий реформатор Петро І кожний указ, навіть з дрібних господарських справ, закінчував погрозами кримінальної репресії за невиконання викладених вимог, і серед них «бити батогами, рвати ніздрі та висилати до Сибіру» – ще не найгірше покарання. Цією «методологією» користувалися і більшовики, так званий «закон про три колоски» від 7.08.1932 р. був задуманий як репресивне підкріплення інституту державної власності, який «пробуксовував» і не втілювався на усіх рівнях економічного життя. Перехідні періоди завжди загострюють питання чинності нових інститутів, що можуть сипатися на голови громадян як картопля із цеберка. Результат такої практики – збільшення злочинів і злочинців. Досить поширеною є ситуація, коли центральна влада у пориві реформування механічно перетворює певні прошарки населення на злочинців. Е. Шур вважає, що одним з чільних факторів криміналізації американського життя є загальний потяг до регламентації. «Діючи у такому напрямку, – пише американський кримінолог, – ми породжуємо велику кількість «злочинців», поведінка яких не обов’язково заслуговує на подібну кваліфікацію» [23, с.39].

Цікавий випадок із цієї серії мав місце в Україні, коли 1993 р. вводилися нові правила дорожнього руху. За їх вимогами в осінньо-зимовий період водії мусили їхати із ввімкненими фарами для поліпшення безпеки руху на дорогах. 1 жовтня у Харкові видався сонячним, погожим днем. Частина водіїв ввімкнула фари, інша – ні, і не зрозуміло було, хто саме з них є девіантом. Інститут «рух із включеними фарами в осінньозимовий період» не відбувся, бо у своїй масі водії до нього не були готові, і влада його скасувала. А якби цього не відбулося? Хаотична інституалізація, що супроводжує нашу епоху, активна законотворча діяльність і намагання держави будь що утвердити нові інституції раз по раз розширяють потенційну можливість для людини порушити закон, особливо, якщо вона соціально активна, наприклад, займається бізнесом. Не погано було б, якби наші закони проходили кримінологічну експертизу і досліджувався криміногенний аспект їх запровадження.

Новий інститут як фактор злочинності. Відомий кримінальний психолог і соціолог з дореволюційним стажем наукової діяльності С.В.

Познишев у 20-р. ХХ ст. спеціально вивчав злочини, що здійснюються через аліменти [24]. Інститут аліментів на той час був нововведенням, яке досить важко сприймалося чоловіками. Найбільш трагічне полягало у тому, що по країні прокотилася хвиля безглуздих і жорстоких вбивств вагітних жінок. Мотивом злочинів, як з’ясував проф. Познишев, було побоювання того, що чоловік перетвориться на об’єкт осміяння, а аліменти – це засіб його надурити, принизити у громадській думці тощо. У цьому прикладі простежується не тільки неготовність людини поводити себе згідно з приписами інституту, що у даному випадку зазвичай втілюється у спроби не сплачувати гроші, а й спонука до тяжкого злочину.



Pages:     | 1 |   ...   | 24 | 25 || 27 | 28 |   ...   | 52 |
Похожие работы:

«Події останнього часу, що відбуваються в Україні, ще раз засвідчують, що лише свідомий та патріотично вихований громадянин-військовий може до кінця витримати всі випробування, не піддатись відчаєві і деградації та стати гідною опорою для своєї Батьківщини. Тому актуальним є звернення до досвіду діяльності інтернованих вояків Армії УНР у таборах Польщі, керівництво яких намагалося закласти підвалини свідомого розуміння державницьких потреб та відстоювання національних інтересів, подолати...»

«“Інформація і право”, № 1(7)/2013 151 УДК 342.5:002.6 НАСТЮК В.Я., доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України БЄЛЄВЦЕВА В.В., кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ЗАГАЛЬНОПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ІНФОРМАЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Анотація. Статтю присвячено дослідженню загальнотеоретичних питань розкриття сутності та змісту адміністративної відповідальності за інформаційні правопорушення. Наведено особливості та норм щодо...»

«РОЗДІЛ ІV. ІСТОРІЯ НАУКИ І ТЕХНІКИ УДК 94:625.1(470+571) Олексій Кривопішин (Переяслав-Хмельницький) ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЗАЛІЗНИЦЬ НА ТЕРИТОРІЇ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО КРАЮ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У статті охарактеризовано головні передумови та причини спорудження залізниці у Південно-Західному краї Російської імперії у ХІХ ст. Ключові слова: Південно-Західний край, залізниця, експорт, промисловість, шляхи сполучення. Дослідження процесів спорудження і початкового етапу функціонування залізничної...»

«Антон Санченко Самовчитель графомана Електрокнига, Авторська редакція Коректор: Microsoft Word Ілюстрації: Віталій Січкарчук Дизайн, верстка: Сергій Носаченко Санченко А. Самовчитель графомана – К.: Санченко: Електрокнига, 2012 – 138с.: іл. Усі охоче діляться історіями успіху. І мало хто ризикує розповідати про історії невдач. Може скластися хибне враження, що відомі письменники одразу народжувалися класиками. Автор «Самовчителя.» посилається як на приклади поневірянь письменників з історії...»

«Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 7 (266), Ч. ІІ, 2013 УДК 37.091.4 Макаренко О. А. Сєваст’янова ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ А. С. МАКАРЕНКА Сучасним пріоритетом системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об’єднавчого, консолідуючого фактора в суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Останнім часом особлива увага приділяється організації виховної роботи в...»

«ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ” Зайцева-Чіпак Наталія Олександрівна УДК 316.291.12 СОЦІОЛОГІЧНІ ВИМІРИ РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук Запоріжжя – 2007 Дисертацією є рукопис. Робота виконана у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Науковий керівник – доктор соціологічних наук, професор Черниш Наталія...»

«УДК [94(477):364.272] “18/19” Стремецька Вікторія Олександрівна (1974 р. н.). Закінчила з відзнакою історичний факультет Миколаївського державного педагогічного інституту у 1996 р. Кандидат історичних наук, доцент кафедри соціальної роботи МДГУ ім. Петра Могили. Має більше 25 наукових публікацій. Основний напрямок наукових досліджень – історія соціальної роботи в Україні. ПРАКТИКА БОРОТЬБИ З АЛКОГОЛІЗМОМ У КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. У статті висвітлюється практична діяльність у напрямку...»

«В.Ю. Шевцов БУТТЯ Дніпропетровськ ББК 87.3 (4 укр) + 86.2 (4 укр) + 63.3 (4 укр) + 63.52 (4 укр) Ш37 Шевцов В.Ю. Ш37 БУТТЯ. Ця книга для тих, хто вступає в доросле життя, для тих, хто думає і шукає відповіді на вічні запитання. Ця книга призначена тим, хто, маючи нову свідомість і новий світогляд, має будувати Україну майбутнього, осяяну розумом і духовністю – Русь Триславну; Русь слави і краси, гармонії і фізичної досконалості, Русь розуму і інтелектуального пошуку; Русь добра, любові,...»

«КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА Гуманітарний інститут «ПОГОДЖЕНО» Проректор з науково-методичної та навчальної роботи О.Б. Жильцов «» 20 р. _ ПРОГРАМА підсумкової атестації для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» напрям підготовки 6.03030101 Журналістика Затверджено на засіданні кафедри журналістики та нових медіа протокол № від «17 » березня 2016 р. Завідувач кафедри О.В. Єременко Київ – 2016 ЗМІСТ Пояснювальна записка Загальні вимоги до підсумкової атестації 1....»

«1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА КУЗЬМЕНКО ЯНА ПЕТРІВНА УДК 342.761 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРАВА ЛЮДИНИ НА ЖИТТЯ 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Київ – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі історії і теорії держави та права ДВНЗ «Запорізького національного університету», Міністерство...»

«ISSN 2072-7941 (Online), ISSN 2072-1692 (Print). Гуманітарний вісник ЗДІА. 2014. № 57 УДК 165 О.П. ПУНЧЕНКО (доктор філософських наук, професор, зав. кафедрою філософії та історії України) Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова, Одеса, Україна kaphedra.philos@onat.edu.ua МЕТОДОЛОГІЧНІ НОВАЦІЇ У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ПІЗНАННІ У статті розкривається сутність методології у двох аспектах: як процес інтеграції методів наукового пізнання та як процес приросту нового знання....»

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ВИПУСК 109 (ЧАСТИНА IІ) КИЇВ – 2012 Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 109. Частина IІ (у двох частинах). К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2012. – 158 с. У збірнику представлені публікації статей, підготовлених науково-дослідною лабораторію кафедри міжнародного права...»

«В. О. ВАЩУК СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛІВНОГО СКЛАДЕНОГО ПРИСУДКА Стилістична виразність дієслівного складеного присудка значною мірою залежить від функціональної ролі допоміжного дієслова, що сполучається з інфінітивом. Допоміжні дієслова часто метафоризуються і, як правило, відтінюють експресивність дії, вираженої присудком. Вони вносять у мовлення відтінки усно-розмовного, урочисто-піднесеного стилю або стилістичного колориту. Багатий синонімічний ряд утворюють, зокрема, дієслова, що...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»