WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы



Работа в Чехии по безвизу и официально с визой. Номер вайбера +420704758365

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 32 | 33 || 35 | 36 |   ...   | 52 |

«І.П. Рущенко СОЦІОЛОГІЯ ЗЛОЧИННОСТІ Видавництво Національного університету внутрішніх справ Харків 2001 ББК 88.4я73 Рекомендовано до видання Р88 вченою радою Національного ...»

-- [ Страница 34 ] --

Деякі автори навіть почали розглядати соціологію як соціальну топологію. До них, зокрема, належить впливовий сучасний французький соціолог П’єр Бурдьє [5]. Він трансформував теорію соціального простору і розвинув її у теорію соціального поля. Соціальний простір Бурдьє розуміє як двопорядкову сутність: а) соціальну (задана система координат, у якій розташовані суб’єкти); б) фізичну (розташування людей відносно один одного у реальному просторі, «привласнення» агентами речей, земельних ділянок, міських ландшафтів та інших артефактів). Він користується поняттями «соціальна позиція» і «диспозиція», які відображають відповідно об’єктивні й суб’єктивні властивості соціального простору. Позиція суб’єкта залежить від наявності, обсягів капіталів, як фізичних, так і символічних, за які у суспільстві й точиться постійна боротьба. Бурдьє намагається «оживити» категорію соціального простору, пов’язати її з діяльністю людей, їх взаємодіями, конкуренцією, реальним змістом соціального життя. Так, в його моделі простір між індивідами заповнюють практики, які здебільшого є несвідомими зразками соціальної поведінки. Свою концепцію автор позначив поняттям «конструктивістський структуралізм», він намагається поєднати ідею структури з ідеєю живої практики, де ключову роль відіграє так званий «габітус». Люди, займаючи певні спільні позиції, мають близький спосіб життя, манеру поведінки, світосприйняття, навіть, зовнішні ознаки, що французький соціолог синтезує терміном «габітус». Останнє є нічим іншим, як певною моделлю світосприйняття, мислення та поведінки, чинною для тієї чи іншої категорії суб’єктів. Це поняття, до речі, може з успіхом використовуватися кримінологами, бо професійна злочинність є тим «гомологічним рядом», що зближує агентів і породжує загальний габітус злочинця. Габітус поєднує позиції й диспозиції індивідів, бо, з одного боку, він нав’язується соціальним контекстом, тобто є даниною своїй позиції, а з іншого, – відображає суб’єктивні (диспозиційні) вибори та орієнтації. Він не в останню чергу продукує практики, обумовлює дії людей. Бурд’є не зупиняється на категорії соціального простору і вводить нове поняття – «соціальне поле». Він визначає простір як ансамбль підпросторів – економічне, соціальне, культурне, символічне поле, – за якими і розподіляються відповідні види капіталів. Кожне поле є абстракцією, але воно тяжіє до втілення у фізично-просторових артефактах [6, с.40]. Головне в концепції поля те, що воно розглядається дослідником як арена боротьби за розподіл і перерозподіл певного виду капіталу, наприклад, політичне поле – це боротьба певних категорій агентів за владу, що відбувається за встановленими у суспільстві правилами.

Із поняттям соціального простору за радянських часів «експериментував» відомий естонський кримінолог Е. Раска. Він підкреслював, що термін «соціальний простір» є новим для радянської соціології та філософії, і деякі вчені (М.Н. Руткевич) фактично його заперечують [7, с.188]. Ситуація інтелектуального вакууму позначилася на процесі залучення нового поняття. Із праць естонського кримінолога не видно, що він свого часу був ознайомлений з теорією соціального простору в її класичному вигляді. Скоріше за все, інформацію він черпав від того ж Руткевича [8, с.134–135], отже, Раска намагався самотужки будувати щось на зразок теорії та паралельно застосовувати її на практиці. Основна його думка зводилася до того, що злочинність прив’язана до тих чи інших «зрізів» соціального простору, до якого естонський дослідник відносив: а) населення, б) сферу виробництва, в) сферу споживання. Він вважав, що кримінологи повинні на основі емпіричних показників вивчати соціальний простір і оцінювати його «зрізи» з точки зору криміногенних впливів. «Недоліки», структурні особливості та точки напруги соціального простору заважають впорядковувати поведінку людей і це провокує підвищення інтенсивності відхилених форм поведінки. Раска був переконаний, що окремого «злочинного» простору не існує. Він пише (мовою оригіналу): «Подлинным субъектом, физическим носителем преступности является население, а не совокупность преступников.

Преступники, как известно, не составляют особую социальную группу, способную на самовоспроизводство. Население продуцирует контингент лиц, реализующих криминогенный потенциал общественного организма в конкретную преступность» [9, с.25]. І це була типова точка зору для радянських кримінологів, які ніколи не випускали з поля зору ідеологічні аспекти своїх концепцій. А чому саме злочинці не становлять окремої соціальної групи? Усі ознаки групи тут є, можна сперечатися хіба що про ступінь її цілісності, органічності.

Ми припускаємо, що злочинність усе ж є певним підпростором. Він поєднує соціальні позиції, що належать злочинцям, а у розширеному тлумаченні злочинності – позиції й інших акторів. Але на початку зупинимося на так би мовити суто «злочинному просторі». За аналогією із «світлою стороною» соціуму тут також є своя стратифікація, позиції й диспозиції, соціальні групи, «низ» і «верх» тощо. Простежуються, принаймні, дві чільні вісі диференціації (стосовно професійної злочинності): горизонтальна та вертикальна. До горизонтального напрямку диференціації можна віднести соціально-територіальний і, з певними застереженнями, професійний розподіл злочинних позицій. Злочинні професії неодноразово висвітлювалися у літературі. Так, автори підручника «Кримінологія», виданого у Санкт-Петербурзі 1998 р., у главі «Професійна злочинність» наводять кілька десятків спеціальностей і спеціалізацій подібного ґатунку [10, с.357–386]. Найбільш детально професійні розгалуження описує А.І.

Гуров у монографії «Професійна злочинність:

минуле й сучасне». Він, до речі, підкреслює різні нюанси у ставленні злочинного світу до кримінальних спеціалізацій, який на загал віддає перевагу не брутальній силі, а технічно й інтелектуально найбільш складним «професіям». Так, наприклад, серед кишенькових крадіїв, за спостереженнями російського вченого, «наибольшей популярностью и авторитетом пользуются воры, специализирующиеся на кражах с применением технических средств. На втором месте стоят «ширмачи» и «щипачи». Третью составляют «рыболовы» и «крючечники», четвертую

– так называемая воровская чернь («сумочники» и «верхушечники»…»

[11, с.142]. В цілому кишенькові крадії завжди становили еліту злочинного світу, бо ця «професія» користувалася повагою за свій артистизм, витонченість технологій, що потребували для вдосконалення багаторічного стажу та певних природних здібностей від виконавців. Таким чином, горизонтальна вісь диференціації має також тенденції до ієрархізації своїх позицій. Вертикальну вісь становлять позиції, які відповідають за старшинство, вони позначають ієрархію в злочинному світі. Злочинець протягом своєї кар’єри здатен умовно «просуватися вгору», спираючись на авторитет у відповідних колах, або отримуючи «інституалізовані» позиції. Якщо на свободі ієрархія більше стосується угруповань, організованої злочинності, то у в’язниці вона є обов’язковим і суттєвим атрибутом тюремного соціуму. С.І. Курганов і А.І. Кравченко наводять п’ять рівнів тюремної ієрархії: 1) найбільше привілейовані позиції («вор», «пахан», «рог зоны»); 2) інші привілейовані («борзой», «бугор»);

3) нейтральні («мужики»); 4) непривілейовані («шестерка», «чушка», «шнырь»; 5) тюремне дно («опущенные», «обиженные» [12, с.214–216].

Г.Ф. Хохряков подає процентні співвідношення основних груп: 1) привілейована група на загал становить від 5 до 15 відсотків; 2) «нейтрали»

– 70–75 відсотків; 3) «знехтувані» – від 3 до 11 відсотків [13, с.77–83].

Наші власні дослідження в межах українсько-американського проекту, про який згадувалося у главі 1.3, відтворюють подібну картину: вища каста в місцях позбавлення волі – так звані «мурчики» (можуть висловлювати свою думку, керувати, робити зауваження іншим, тобто «мурчати») на чолі із «смотрящим». Далі – найбільша каста: «мужики». Вони працюють (якщо є робота), намагаються жити своїм життям, не вдаючись до блатних розборок та колізій, хоча при необхідності звертаються до «смотрящего». Нижчу касту складають дві групи. До першої – належать «шныри», «барыги», «козлы», «крысы», до другої – «обиженные»

(опущенные, отверженные) [14, с.108–112].

Із підпростіром «Злочинність» виникають певні методологічні ускладнення. Тюремний соціум досить добре вкладається у визначену схему. «Злочинець» є фактично юридичною, кримінально-правовою кваліфікацію, офіційною стигмою, що закріплюється за людиною після присуду на увесь термін відбування покарання. На кілька місяців або років або до кінця життя вирок суду визначає основний статус людини, її позицію в суспільстві як злочинця, засудженого, ув’язненого. Інші статуси є вже похідними, включно до місця у тюремній ієрархії. Але у звичайному житті усе набагато складніше. По-перше, далеко не усі злочинці є професійними, тобто такими, що ведуть відповідний спосіб життя і добувають собі гроші виключно протизаконним шляхом, значну масу злочинів скоюють випадкові злочинці, які не мають ніяких кримінальних атрибутів і відповідного минулого; по-друге, сьогодні практично немає окремих зон, ізольованих місцевостей, кварталів або населених пунктів де б локалізувався злочинний соціум, розбійники й бандити не живуть більше у лісах і не переховуються в горах; по-третє, навіть ті, хто регулярно порушує закон, намагаються вести звичайний, подекуди непомітний спосіб життя, вони маскуються у суспільстві, докладають зусиль, щоб розчинитися у соціумі. Ніхто «на свободі» перед усіма оточуючими не виказує статус злочинця, навпаки, навіть злодіїрецидивісти часто мають мирську професію, справні громадянські документи, свою оселю, сім’ю, тобто вони займають звичайні «цивільні»

позиції. Таким чином, розглядати злочинність механічно як відсторонену підсистему суспільства досить складно.

Злочинністю не займаються з 9 до 17 години, а потім відпочивають, і з ранку роблять теж саме. Злочинність взагалі не має свого постійного фокусу, вона подібна до набігу кочової орди, що довільно обирає собі ціль, визначає дату набігу і зникає, спустошивши оселі. Але вона реально існує у просторі та часі, і завжди прив’язана до чільних сфер життєдіяльності людей або, за термінологією Бурд’є, – до того чи іншого основного поля. Поле, з його капіталами, містить об’єкти і предмети злочинних посягань.

Економічне поле притягує злочинців тим, що тут можна включитися в обіг фінансових капіталів, перерозподіл прибутків, у той чи інший спосіб «відкусити шмат від пирога». 90-ті рр. в Україні були позначені сплеском економічних злочинів: розкрадання, шахрайства, фальсифікації й обмани, несплачені кредити, несплата податків, нарешті, кривава боротьба на тлі приватизації. Фокус злочинності певним чином змістився у площину економічних стосунків.

Політичне поле є боротьбою за владу (політичний капітал), яка у країнах з низьким рівнем демократичного розвитку найчастіше ведеться у ненормативний спосіб, з порушеннями законодавства, а у окремих випадках – із залученням криміналітету. Головною ставкою цієї гри є доступ до владних важелів, державних посад, або ті чи інші зміни у конституційному ладі, політичній системі.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Соціальне поле містить першорядні людські цінності – життя, здоров’я, сім’ю, житло, майно тощо. Вони завжди були об’єктами посягання з боку злочинців. Вулична, побутова, загальнокримінальна злочинність точиться умовно у площині цього поля.

Нарешті, символічне поле охоплює взаємодії на тлі символічного капіталу, тобто об’єктами посягань можуть бути духовні цінності, визначення, статуси, національні та релігійні «святині», честь та гідність людини, її суспільний авторитет.

Перелічені чотири основні суспільні поля перебувають під правовим захистом; в кожнім суспільстві в тій чи іншій формі здійснюється правовий моніторинг, що підтримує нормативні (за нашою термінологією, «світлі») взаємодії. Правове поле, окрім чинного законодавства, включає експертів з права, тобто юристів, адвокатів, нотаріусів, а також правоохоронців, що мають повноваження захищати і відновлювати нормативні відносини із застосуванням насилля, системи покарання, спеціальних методів та процедур. Центральними акторами тут є поліцейський та суддя. Вони здійснюють функції реєстрації фактів з ознаками складів злочинів, попереднього слідства у кримінальних справах, публічного розгляду справ, винесення вироку, визначення покарання тощо. Інститути кримінальної поліції та кримінального суду в сучасних суспільствах є постійно діючими установами. Правове поле не є ситуативним, його присутність постійна і викликана перманентною загрозою злочинних посягань.

Злочинний акт, навпаки, завжди є ситуативною і не до кінця передбаченою подією, проте злочинність (сума злочинів) перетворюється на стабільну змінну, яку можна враховувати, оцінюючи або прогнозуючи соціальну ситуацію. Віртуально існує кримінальне поле (підпростір), яке і рекрутує злочинців. Реально це поле існує у двох видах: 1) як тюремний соціум; 2) як організовані злочинні угруповання. Так чи інакше, а кримінальне поле «накладається» на основні й правові поля, принаймні, ми так будемо вважати. У процесі розгортання злочинної діяльності та її наслідків окрім злочинців з’являються нові актори – жертви, свідки, поліцейські, прокурори, адвокати, що стають учасниками драми. Отже, виникає нова реальність, що набуває усіх ознак соціального поля, а саме: 1) специфічні соціальні позиції та ролі; 2) практики, взаємодії між акторами;

3) боротьба за поділ і перерозподіл капіталів. Це нове поле виникає на зламі трьох полів – (1) одного з чотирьох основних, (2) правового, (3) кримінального, – і з урахуванням цієї обставини його варто називати кримінально-правовим полем. Кримінально-правове поле можна розглядати як розширену модель злочинності, що охоплює не тільки злочинців та їх дії, але й акторів «протилежного боку», дії персон, пов’язаних із злочинцями тими чи іншими стосунками.

Визначення конкретного кримінально-правового поля можна розглядати як самостійну методичну процедуру. Ми її відносимо до операції гносеологічного конструктивізму. Дослідник певним чином «задає» поле, виходячи з кількох обставин: 1) наявності об’єктивних факторів, що локалізують поле та наповнюють його певними типами агентів, 2) відповідно до дослідницької ситуації, мети, яку ставить перед собою спостерігач. Кримінально-правове поле має досить специфічні властивості і риси порівняно з іншими соціальними полями. Розглянемо їх більш докладно.

Конфлікті практики. Кримінально-правове поле має діаметрально-протилежні полюси: злодій і охоронець, свавілля і право, беззаконня і закон, підсудний і суддя. Основу поля складає конфліктний чотирикутник, який схематично показаний на рис. 2.2. На ньому відображені два типи зв’язків: 1) з високою інтенсивністю конфлікту – стосунки, де фігурує злодій; 2) з низькою інтенсивністю – стосунки інших агентів поля.

Загальна схема трансформується в залежності від видів злочинів та того базового поля, на тлі якого розгортаються кримінально-правові події.

Наприклад, наркополе включає наступних фігурантів та відповідні позиції: наркоман, наркодилер, поліцейський з управління (відділу) по боротьбі з нароктиками, суддя, що спеціалізується на відповідних справах. Цей чотирикутник може доповнюватися й іншими акторами – свідками, адвокатами, присяжними тощо. Кожний агент намагається досягти своїх цілей та використати інших акторів. Основні цілі та дії конфліктують між собою, актори ладні об’єднуватися і створювати коаліції.

Так, у суді злочинець об’єднується з адвокатом, свідками від захисту;



Pages:     | 1 |   ...   | 32 | 33 || 35 | 36 |   ...   | 52 |
Похожие работы:

«НАУКОВИЙ ВІСНИК 2 (1)2012 _ Львівського державного університету внутрішніх справ М.В. Савчин УДК 159.9-613.8 ПСИХІЧНЕ ТА ОСОБИСТІСНЕ ЗДОРОВ’Я ГРОМАДЯН ЯК ЧИННИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ Характеризується сутність соціальної безпорадності громадян у сучасних соціально-економічних умовах українського суспільства. Констатується, що основним чинником протидії виникненню цього феномена є психічне та особистісне здоров’я людини. Аналізуються складові психічного та особистісного здоров’я людини і їх...»

«Олексапдер Домбровський ГРУШЕВСЬКІЯНА В «УКРАЇНСЬКІМ ІСТОРИКУ» Одним з основних питань порушуваної на сторінках «Українсько­ го Історика» широкої історичної й історіографічної тематики явля­ ється науково-дослідна й науково організаційна, а згодом і громад­ сько-політична діяльність велетня модерної української історіографії — М. С. Грушевського. Хоча від виходу в світ першого видання пер­ шого тому славної Історії України-Руси минає якраз у цьому 1973 році три чверти століття (І вид. — 1898...»

«ВИПУСК №37 Галина КОЦУР Київ ТРИ СВЯТИНІ, ДАРОВАНІ КОШОВИМ ОТАМАНОМ ПЕТРОМ КАЛНИШЕВСЬКИМ У статті проаналізовано благодійність Петра Калнишевського, зокрема його участь у виготовленні трьох Євангелій, які ввійшли до списку світових шедеврів мистецтва. Ключові слова: Євангеліє, Петро Калнишевський, благодійність, шедеври ювелірного мистецтва. Запорозька Січ у всі часи асоціювалася не лише з волелюбним народом, охоронцями кордонів, воїнами, рицарством, а ще й неодмінно з релігійними людьми,...»

«УДК 323.276(477)«1917» Отземко О. В., Грідіна А. Б. СУЧАСНИКИ ПРО ЛЮТНЕВІ ПОДІЇ 1917 РОКУ В УКРАЇНІ На основі спогадів представників різних верств українського суспільства показано реакцію на перші повідомлення про лютневі події 1917 р. у Петрограді. Досліджено мемуари відомих діячів Української революції, її прибічників і противників, які відображають розмаїття поглядів та емоцій у перші дні революції, активну діяльність різних політичних сил, а також намагання авторів із відстані минулих...»

«УДК 94(477)”1917/1920” М.В. Моргун, Н.М. Курклінська Львівський державний університет внутрішніх справ БРОНЕАВТОМОБІЛІ ТА БРОНЕПОЇЗДИ УКРАЇНСЬКИХ АРМІЙ ПЕРІОДУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ 1917 – 1920 рр.: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ © Моргун М.В., Курклінська Н.М., 2013 Проаналізовано стан дослідження історії броньових підрозділів українських Збройних сил того періоду. Розглянуто історіографію броньових частин України у 1917– 1920 рр. The state of research on the history of Armored Divisions of...»

«Історія науки і біографістика. — 2010. — N 2 УДК 631.4(477.7)(091) ПАШКІВСЬКА Оксана Анатоліївна, канд. іст. наук, завідувач відділу автоматизації бібліотечних процесів та впровадження наукових розробок ДНСГБ НААНУ (м Київ) РОЗВИТОК ҐРУНТОЗНАВСТВА В КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОМУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ІНСТИТУТІ В 20-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ У статті розглянуто окремі історичні факти щодо розвитку ґрунтознавства у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті у 20-х роках ХХ ст. В статье...»

«Збірник наукових праць. – 2013. – Вип. 37 Collection of scientific works. – 2013. – Issue 37 “ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ” “EFFICACY PUBLIC ADMINISTRATION” УДК 81’272(477)(494) Д. Жовтяк-Тараскіна ДЕРЖАВНА МОВНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В УКРАЇНІ Досліджено мовну політику Російської держави в Україні, її суть. Проаналізовано мовне законодавство російського уряду стосовно України, його наслідки та вплив на подальший стан мовного питання в Україні. Ключові слова: державне управління,...»

«Педагогіка і психологія професійної освіти № 1 2013. УДК 159.9.072 Ірина Пєтухова ПЕРШІ СПРОБИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕСТІВ У ВІТЧИЗНЯНИХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ На сучасному етапі розвитку освіти тестування стало важливим інструментарієм моніторингу динаміки навчання й особистісного зростання у практиці чисельних навчально-виховних установ. Початком активного впровадження тестів у практику навчально-виховних закладів вважається початок ХХ століття, коли прогресивні експериментальні ідеї...»

«124 ІМАГОЛОГІЯ УДК 821. 161. 2 – 141 Іванна Витрикуш (Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка) ОБРАЗ НОЧІ ЯК ХУДОЖНЄ ВТІЛЕННЯ МІСТИЧНОГО СВІТОВІДЧУТТЯ В ПОЕТИЦІ РОМАНТИЗМУ Аналізуються особливості художнього втілення містичного світовідчуття в романтичному образі ночі. Проблема досліджується на матеріалі німецького, російського та українського романтизму, а саме на прикладі творчості Новаліса, В.А. Жуковського та М. Костомарова. Ключові слова: містичне відчуття,...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Науково-методичний збірник ( Випуск LII ) Частина І Слов’янськ – 2010 ISSN 2077–1827 УДК 371.13 ББК 74.202 Г. 94 Гуманізація навчально-виховного процесу : збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В.І. Сипченка]. – Вип. LII. – Ч. І. – Слов’янськ : СДПУ, 2010. – 248 с. Редакційна колегія: – кандидат педагогічних наук, професор (відповідальний Сипченко В.І. редактор) –...»

«В. М. РИЧКА, П. А. ГОРІШНІЙ (Київ) НЕОПУБЛІКОВАНА СТАТТЯ ІВАНА КРШГЯКЕВИЧА «ПОЛУДНЕВА УКРАЇНА В ЧАСИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» Стаття видатного українського вченого Івана Петровича Крип’якевича «Полуднева Україна в часи Богдана Хмельницького» зберігається в Інституті рукопису ЦНБ ім. В. І. Вернадського АН України (Ф. X, спр. 15 298-15 299). Вона являє собою рукописний автограф (написаний і виправлений автором на окремих аркушах формату учнівського зошита) та його маши­ нописну копію. При...»

«УДК 811.1'37'373.61 СУМІЖНІ СЕМАНТИЧНІ МІКРОСИСТЕМИ В ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПРАМОВІ: R-/ L-КОРЕНІ Козлова Тетяна Олегівна канд. філол. наук, доц. Запорізький національний університет Стаття містить аналіз семантичних мікросистем, складовими яких є реконструйовані і.є. корені з сонорною на початку. Визначається вплив початкового експонентa на семантичну інтеграцію коренів значної хронологічної глибини. Ключові слова: і.є. корінь, фонетичні та семантичні зв'язки, іконічний знак, символ. 1. Вступні...»

«УДК 631.31 Гриценко Надія Федорівна, зав. відділу забезпечення науковими фондами ДНСГБ УААН; Гудзеватий Володимир Васильович, старш. наук. співроб. від. забезпечення науковими фондами ДНСГБ УААН (м.Київ) З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА У статті розглядаються питання історії розвитку сільського господарства на підставі вивчення наукових фондів ДНСГБ УААН. В статье рассматриваются вопросы истории развития сельского хозяйства на основе изучения научных фондов ГНСХБ УААН. In clause the...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»