WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 68 | 69 || 71 | 72 |   ...   | 75 |

«ВОЛИНЬ ФІЛОЛОГІЧНА: ТЕКСТ І КОНТЕКСТ ПОЛЬСЬКА, УКРАЇНСЬКА, БІЛОРУСЬКА ТА РОСІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТІ Випуск 6 Частина ІІ Редакційно-видавничий відділ ...»

-- [ Страница 70 ] --

Слід зауважити, що запозичений у стародавніх англійських поетів стилістичний засіб персоніфікації явищ природи, суспільного життя, людських пристрастей був одним з улюблених у Байрона. Він надавав поемі емоційності, розширював її образну систему. Якщо в першій пісні у Куліша трапляються поодинокі приклади уособлень, то в подальших їх зовсім немає. Можливо, перекладач вважав, що в українській інтерпретації виділення окремих понять не зовсім доречне, оскільки в результаті перекладу ці слова дещо втрачають вкладені у них автором пафос та емоційність. Зате цей засіб використаний письменником у його власних творах, зокрема поемах останніх десятиліть. Так, у примітці до рукопису другої редакції поеми „Грицько Сковорода” автор, пояснюючи особливості правопису, зауважив, що слова, на яких „опинялась думка писацька, красуються прописними літерами”. Тут-таки Куліш додає: „тай англічане (читай Байрона) любили це в письменстві своєму” [6, 153].

Отже, персоніфікація була йому добре відома, він розумів її ідейно-художнє призначення у творі. Не без впливу Байрона цей прийом увійшов у художньо-образну систему українського митця.

Прагнучи до адекватності у відтворенні оригіналу, Куліш широко вживає такі притаманні Байрону стилістичні засоби, як анафори, риторичні звертання, короткі синтаксичні конструкції, окличні речення, переноси, які ритмізують текст, увиразнюють ту чи іншу думку, як це можна спостерігати у відтворенні поетом ревіння водоспаду:

The roar of waters! – from the headlong height Velino cleaves the wave-worn precipice.

The fall of waters! rapid as the light The flаshing mass foams shaking the abyss;

The Hell of Waters! where they howl and hiss, And boil in endless torture [2, 229].

За допомогою аналогічних стилістичних прийомів перекладачеві вдається відтворити виразну картину, близьку до тієї, яку зобразив Байрон; викликати в українського читача адекватні асоціації.

Можна лишень подивуватися майстерності перекладача, його тонкому чуттю мови і стилю:

Аж ось реве вода! З крутої високости Велично падає сторч у свою безодню.

І що за водопад! Летить, шумує море;

Безодня вся тремтить... Пекельно бурні води!

І скиглення, і свист, і муки у тортурах, В кипінні без кінця! [1, 39].

Найбільше труднощів у Куліша викликали місця в поемі, де Байрон удавався до лаконічних афоризмів та сатиричних антитез. Це, зокрема, заключні рядки, в які Байрон укладав основний задум поеми: ті висновки, до яких приходив під час свого подорожування [3, 123].

Обуренням сповнені його слова щодо ганебної угоди в Сінтрі, де англійці зрадили своїх спільників-іспанців:

Woe to the conquering, not the conquered host, Since baffled Triumph droops on Lisutania’s coasts [2, 58].

Куліш перекладає:

У нас біда тому, хто побіждає,

А не тому, хто впав побитий в прах, на полі:

Бо нас осміяно у нашому тріумфу [1, 11].

Через втрати на ритміко-інтонаційному рівні, відсутність рими думка передана не зовсім виразно, переклад позбавлений лапідарності, стрімкості, а в результаті – й епіграмної загостреності.

Безумовно, що Куліш добре розумів функціональну значимість останніх рядків строф і прагнув до адекватного їх відтворення.

Так, гнівне звернення Байрона до монархів, через амбітні прагнення яких народ утратив мир і щастя, перекладач відтворює ближче до оригіналу:

Ah, Monarchs! could you taste the mirth ye mar, Not in the toils of Glory would ye fret;

The hoarse dull drum would sleep, and Man be happy yet! [2, 65].

Переклад Куліша:

Ах, монархи! Коли-б ви вміли смакувати В тому, що псуєте, ви певно б занедбали Війну з її трудом, поснули б тулумбаси З їх торохтом різким – і знали б люди щастя! [1, 18].

Як уже відзначалось, І. Франко, котрий був першим рецензентом поеми, у передмові до видання 1905 р. критично підійшов до роботи Куліша, особливо негативно відгукуючись щодо ідеї „староукраїнської мови”. Він зауважував, зокрема: „Гнучка і багата Кулішева мова не лише не вистарчила на те, щоб передати Байронову поему римованими строфами, і відкидаючи рим, позбавила Байронів текст половини його краси; їй занадто тісно було і в байроновім розмірі...” [1, VI].

Проте не всі тоді погоджувалися з думкою відомого письменника і літературознавця.

Так, у рецензії на переклад „Мандрівки”, що вийшла 1906 р. в газеті „Світ”, її автор В. Щурат (псевдонім І. Хмарин) загалом дав позитивну оцінку інтерпретації [7]. Він торкнувся не лише діяльності Куліша за останні роки, що викликала в сучасників негативну реакцію, а й праці всього життя. Високо ставлячи заслуги Куліша як повістяра, поета, новеліста, етнографа, критика, перекладача, автор підкреслював: „Куліш – аристократ духа, хотів народ і життє народне, його ідеї і стремління піднести до висоти аристократизму духа, а не хотів гнути своєї гордої голови вниз, до поглядів загалу...”.

Він не погоджувався із критичними зауваженнями І. Франка, вважав їх несправедливими й упередженими. Що ж до художніх особливостей перекладу, зокрема наявності в ньому чужомовних і незвичних слів, то, на думку рецензента, „їх не так надто багато і сю аномалію стрічаємо у інших авторів”. При цьому І. Хмарин зауважив, що прочитав поему в перекладі Куліша з великим задоволенням.

Наприкінці відзначив, що писав рецензію „не на те, щоб суворо позирнути на шановного д. Франка, ані на те, щоб боронити пошани належної Кулішеви”, а лише прагнув довести необхідність зваженого та об’єктивного підходу до діяльності перекладача, зі „спокійною справедливістю” [7, 110111].

Думаємо, що лише зважений підхід сучасних літературознавців до спадщини Куліша визначить його місце в історії розвитку української літератури загалом і вітчизняного перекладознавства зокрема.

Таким чином, незважаючи на низку недоліків, які трапляються і в сучасних перекладачів, Кулішева версія „Паломництва Чайльд Гарольда” не позбавлена оригінальності та художньої цінності, особливо це стосується мовного аспекту перекладу. Велика кількість архаїзмів, фольклоризмів, незвичних слів продиктована бажанням Куліша ввести їх у вжиток, збагатити рідну мову не лише новими, а й забутими формами. Переклад Куліша, у якому поєднано лексику різних пластів, з одного боку, відображає тогочасний стан української літературної мови, з іншого є джерелом її збагачення на сучасному етапі. Тому до нього не лише можна, а й необхідно звертатись як літераторам, так і пересічним читачам, яким не байдужа українська мова, її майбутнє.

Література

1. Байрон Дж. Чайльд Гарольдова мандрівка / Пер. з англ. П. Куліша;

Видано з передм. і поясненням І. Франка. Л., 1905. 178 с.

2. Byron G. G. Childe Harold’s Pilgrimage. Moscow, 1956. 329 p.

3. Клименко Е. И. Стиль ранних произведений Байрона // Ученые зап.

ЛГУ. Сер.: Филол. науки. Вып. 22: Зарубеж. лит. Л., 1955. С. 113148.

4. Куліш П. Чайльд Гарольдова мандрівка. Переспів з поеми Байрона.

Автограф // Нац. б-ка України, ф. 1, № 28315, арк. 1127.

5. Куліш П. Чайльд Гарольдова мандрівка. Переспів з поеми Байрона.

Переспів українсько-руський Куліша. Автограф // Нац. б-ка України, ф. 1, № 28314, арк. 1131.

6. Сочинения и письма П. А. Кулиша: В 5 т. Т. 3 / Изд. А. М. Кулиш; Под ред. И. Каманина.– К., 19081910.

7. Щурат В. (псевдонім І. Хмарин). Рецензія на переклад поеми Дж. Байрона „Чайльд-Гарольдова мандрівка” у виконанні П. Куліша // Світ.– 1906.– Ч. 7.– С. 110111.

УДК 82.09 Галина Драпак

ФЕНОМЕН В. СИМОНЕНКА ТА УКРАЇНСЬКОГО

ШІСТДЕСЯТНИЦТВА У СПОДІВАННЯХ ЕМІГРАНТІВ:

ДЕЯКІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ НАД ПОЕТИКОЮ

І РИТОРИКОЮ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

Статтю присвячено дослідженню творчості В. Симоненка в англомовному дискурсі. Розглядаються й аналізуються літературознавчі праці українських емігрантів, поезії шістдесятника В. Симоненка.

Ключові слова: феномен, інтерпретація, літературознавчий аналіз, дискурс, переклад.

Drapak H. Phenomenon of V. Symonenko’s and Ukrainian Shistdesyatnitstva in the Hopes of Emigrants: Some Supervisions are Above Poetics and Rhetoric of Translators. The scientific article is devoted to the investigation of Vasyl Symonenko’s poetry in English discourse. The literary works of Ukrainian emigrants and poetry by V. Symonenko are examined and analyzed in thе article.

Key words: phenomenon, interpretation, literary analyze, discourse, translation.

Шістдесяті роки ХХ століття час бунту поколінь в Україні. Ці роки були бурхливими на Заході також, але український феномен шістдесятництва істотно відрізнявся як від західної сексуальної революції, руху хіпі, так і рок-н-ролу. Молоде покоління української інтелігенції тоді спалахнуло відродженням української культури, яка катастрофічно занепадала ще з 1930-х років. Шістдесятники – це покоління сміливих українських інтелектуалів, які прагнули передусім свободи слова, обстоювали національну ідею, тому, за словами Б. Кравціва, „започаткували справжню революцію” [14, 5].

Молоді й талановиті письменники ігнорували догми й канони „соціалістичного реалізму”. Серед грона відчайдушних шістдесятників чільне місце посідав Василь Симоненко, поет, творчість якого довгий час не була достатньо дослідженою і належно поцінованою.

Василь Симоненко почав писати замолоду, ще під час навчання у Київському університеті. Постать В. Симоненка тоді була менш помітною, ніж того заслуговувала. На це існувало багато причин.

Поет був досить скромною людиною з великими сумнівами щодо своїх можливостей. Не раз він називав себе „маленьким чорноробом поезії”. Після появи у світ збірки поезій „Тиша і грім” 1962 р. та після © Драпак Г., 2008 поширення чуток, що існує справжній Симоненко, який у цензуровані збірки не входить, літературні критики звернули увагу на молодого поета. Степан Крижанівський, зокрема, написав: „Як грім народжується з тиші, так з глибини нашої землі, з надр нашого народу вибруньковується нова поетична індивідуальність…” [3, 542].

Треба констатувати той факт, що українські літературознавці не поспішали вивчати літературно-критичну творчість В. Симоненка, хоча він був інтегральною частиною літературного руху „шістдесятників”. Його вірші безперервно й безжалісно спотворювалися та заборонялися радянською цензурою.

У своєму щоденнику поет зізнався:

„Друковані органи стають ще бездарнішими і зухвалішими. «Літературна Україна» каструє мою статтю. «Україна» знущається над віршами. Кожен лакей робить як йому заманеться…” (03.09.1963 р.) [16, 379].

Після передчасної смерті В. Симоненка чимало бруду було вилито на його ім’я. М. Шамота, тодішній директор Інституту літератури, як згадував В. Коваль, не раз застерігав шанувальників пам’яті поета, що „Підносити творчість Симоненка як взірець для літературної молоді.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Міряти Симоненком інших поетів, видавати його за приклад мужності – це треба рішуче відкинути” [3, 543].

Натомість інакше інтерпретували творчість Симоненка представники української діаспори, яким доводилося вивчати українську поезію здебільшого за першодруками у місцевій радянській пресі.

Після публікації „захалявної творчості” Симоненка у діаспорній „Сучасності” (ч. 1, 1965 р.), на батьківщині поета вони не визнавались, а факт оприлюднення за кордоном пояснювали як річ випадкову, провокацію „буржуазних націоналістів”. У „Радянській Україні” (05.04.1965 р.) Микола Негода у матеріалі „Еверест підлості” подав лист начебто матері покійного поета, яка апелювала до ЦК КПУ з проханням „захистити добре ім’я її сина комуніста…” Ґрунтовним дослідженням творчості Василя Симоненка стала книга, опублікована видавництвом „Пролог” у Нью-Йорку 1965 р. під назвою „Василь Симоненко. Берег чекань”. Її упорядник Іван Кошелівець. Назва „Берег чекань” вимагає окремого пояснення. За кордоном поширилися чутки, що Симоненко ще в 1962 чи то в 1963 р.

підготував до друку збірку поезій під такою назвою, але радянські видавництва, мовляв, відкинули її. У журналі „Сучасність” (ч. 1, 1965 р.) твердили: „…збірка «Берег чекань», що була підготована до друку 1963 року, не побачила світу, вона в рукописах почала жити і ходити поміж людьми по всій Україні…” Книга складалася з трьох частин: перша це літературно-критичний аналіз творчості поета, друга поезії і щоденникові записи, третя коментарі Івана Кошелівця.

Автор наголошував, що поет не здавався йому яскраво вираженим модерністом, а швидше традиційним поетом, який здебільшого використовував ямбічно метроритмічний ряд і чотирирядкові строфи.

За словами українського вигнанця, формальна простота віршів Симоненка є оманливою, бо за класичною формою його поезії легко побачити ті елементи, які характеризують його як поета живої думки.

Кажучи про індивідуальність Симоненка як поета, І.

Кошелівець звернув увагу на дискретно дозоване насичення якимось звуком, наприклад:

Сам я сонний ходив землею, Але ти, як весняний грім, Стала совістю і душею, І щасливим нещастям моїм… Літературознавець звертав особливу увагу на семантику слів у віршах Симоненка, на основі якої поет часто творив оригінальні асоціативні комбінації, що засвідчували щось „специфічно симоненківське”.

Своє твердження Кошелівець ілюстрував прикладом із вірша „Жорна”:

І сіялось не борошно, а мука… Поет, використовуючи синонімо-омографічні семантичні прикмети слів борошно – мука, зумисне не поставив наголосу на останньому, яке мало б звучати – мка.

Дослідник вважав, що рання лірика В. Симоненка не скрізь є оригінальною, хоча й визнавав, що безпосередність і щирість поета, яка присутня в цій поезії, позбавляє її літературщини. Читання цих творів, не вражаючи особливою винахідливістю та оригінальністю, викликало враження справжньої поезії.

У своєму дослідженні І. Кошелівець констатував: „Є знову ж поети занадто вітальні, вони ніби розкошують у творчому натхненні і на цьому бенкеті роздають усе, що ледь устигло лягти на папір. Таких називають «нерівними», і навіть якщо вони є винятково талановиті, у них трапляються досадні зигзаги і спади…” [1, 26]. Симоненка дослідник також відносив до „нерівних” поетів, пояснюючи це існуванням поезій, які позбавлені проблемності, та які охоче публікували видавці.

Особливу увагу автор звертав на образ матері в поезіях Симоненка, „якому віддано стільки щирої уваги, скільки в нашій літературі не траплялось либонь від Шевченка” [1, 38].

Скільки б не судилося страждати, Всеодно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди.

За словами літературознавця, образ матері наскрізний у поезії Симоненка, зокрема його зустрічаємо в поезіях „Жорна”, „Дума про щастя”, „Лебеді материнства”, „Скільки б не судилося страждати” та багатьох інших.

Аналізуючи такі вірші, як „Монархи”, „Я”, „Балада про зайшлого чоловіка”, „Брама”, критик відзначив поетичну майстерність, констатував велику силу цих творів Симоненка і вбачав у них непідробну мужність.

Вірш „Гранітні обеліски мов медузи”, який дістав ще іншу назву „Пророцтво 17 року”, на думку Кошелівця, за силою гніву і пристрасті, може, і не мав собі рівного у світовій літературі:

Мільярди вір – зариті у чорнозем, Мільярди щасть – розвіяні у прах… Душа горить, палає лютий розум, І ненависть регоче на вітрах.

Неодноразово дослідник згадував ім’я Шевченка як критерій оцінки Симоненка.



Pages:     | 1 |   ...   | 68 | 69 || 71 | 72 |   ...   | 75 |
Похожие работы:

«Kobylanska // Ruthenische Revue. – 1905. – H. 1. – S. 25-29. 8. Die Waldmutter. Eine Skizze aus dem ukrainischen Leben von Olga Kobylanska // Ukrainische Nachrichten. – Wien, am 13. Nov. 1915. – 2 Jahrg. – Nr. 61. – S. 2-3. 9. Kobylanska O. Kleinrussische Novellen. Eingeleitet durch einen Essay „Ein Jahrhundert kleinrussischer Literatur“ von Georg Adam. – Minden i. Westfalen., Bruns, 1901. – XXVII, 184 s. ber den Hotar. Eine Skizze von Olga Kobylanska. // Ruthenische Revue. – Wien. – 1903. Nr....»

«Наукові записки. Серія “Філологічна” УДК 811.161.2’27 Корольова В. В., Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, м. Дніпропетровськ ПРЕЦЕДЕНТНІ ФЕНОМЕНИ В МОВІ СУЧАСНОЇ ПОЕЗІЇ Стаття присвячена дослідженню прецедентних феноменів у мові сучасної української поезії. Розглянуто види прецедентних феноменів й особливості їхньої джерельної бази. Ключові слова: поезія, прецедентний феномен, когнітивна база, прецедентне ім’я. Статья посвящена исследованию прецедентных феноменов в языке...»

«УДК 81.161.2’373.23 Дячук І. В. Хмельницький національний університет УКРАЇНСЬКІ ПРІЗВИЩЕВІ НАЗВИ XVI – XVII СТ., МОТИВОВАНІ ПОБУТОВИЗМАМИ У системі українських власних назв осіб знайшли відображення різні види суспільно-господарської діяльності, тому прізвища є одним із важливих джерел для дослідження не лише української мови, а й побуту українців XVI – XVII ст. Науковці вказують, що прізвище як спадкова назва слугувало основним засобом ідентифікації [10, с. 6]. Ведення документації...»

«1. Жовтобрюх М. А. Мовознавчі погляди М.О. Максимовича // Мовознавство. – 1979. – № 5. – С. 46–50. 2. Карпенко М. О. Київська історико-філологічна школа в персоналіях: М.О. Максимович як її засновник (до 200-річчя від дня народження) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Вип. 13. – К., 2005. – С. 360–365. 3. Карпенко М. О. Наступність розвитку ідей Київської історико-філологічної школи в університеті Св. Володимира: М.О. Максимович і М.П. Драгоманов // Мова і культура. – Вип. 6. –...»

«Міністерство освіти і науки України Національний університет «Києво-Могилянська академія» ВАСИЛЬ ВІКТОРОВИЧ ЛУЧИК Біо-бібліографічний покажчик до 60-річчя з дня народження Київ – 2014 УДК 016:929Лучик(477) ББК 91.9+81.2д(4Укр)Лучик В19 Укладач Ф. Ґ. Туранли Рецензенти: І. Р. Буніятова доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри германської та романської філології Київського університету імені Бориса Грінченка; С. І. Куранова кандидат соціальних комунікацій, доцент кафедри загального і...»

«ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ СЛОВОЗМІНИ ІМЕННИХ ЧАСТИН МОВИ План Іменник як частина мови. Значеннєві групи та особливості вияву граматичних 1. значень іменників. Граматична норма родової належності відмінюваних та невідмінюваних іменників 2. української мови. Складні випадки у відмінюванні іменників. 3. Значеннєві групи прикметників. Особливості творення присвійних прикметників. 4. Творення форм ступенів порівняння якісних прикметників. 5. Відмінювання кількісних числівників. 6....»

«ТЕРМІНОЛОГІЯ ПРИРОДНИЧИХ ЗНАНЬ УДК 811.161.2’276.6:57 Марія Вус Львівський національний університет імені Івана Франка ТЕРМІНИ-СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ * В УКРАЇНСЬКІЙ БІОЛОГІЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ © Вус М. І., 2014 У статті розглянуто особливості термінів-словосполучень, які функціюють у сучасній українській біологічній терміносистемі, визначено типові структурні моделі, за якими створюються біологічні терміни-словосполучення. Ключові слова: українська мова, біологічна термінологія, термін-словосполучення,...»

«ТЕРМІНОЛОГІЯ ПРИРОДНИЧИХ ЗНАНЬ УДК 811.161.2’276.6:57 Марія Вус Львівський національний університет імені Івана Франка УКРАЇНСЬКА БІОЛОГІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В АСПЕКТІ СЕМАНТИЧНОЇ ДЕРИВАЦІЇ © Вус М. І., 2015 У статті розглянуто українську біологічну термінологію на тлі процесів семантичної деривації як продуктивного способу поповнення словника української мови. Визначено особливості термінологізації, детермінологізації та ретермінологізації та їхнього значення у біологічній терміносистемі. Ключові...»

«НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА БАГМУТ ІРИНА ВІТАЛІЇВНА УДК 811.161.2’ 37(043) ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ЗВУКОНАЙМЕНУВАНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ (СКЛАД, СТРУКТУРА, ПАРАДИГМАТИКА) 10.02.01 – українська мова АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Київ – 2007 Дисертацією є рукопис Роботу виконано на кафедрі української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і...»

«Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 2 (261), Ч. І, 2013 УДК 821.161.2-3.09 І.Франко7:159.942.5 М. І. Калиняк ПАРАДИГМА СВІЙ – ЧУЖИЙ У МОДЕЛЮВАННІ ТЮРЕМНОГО ПРОСТОРУ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАНЬ ІВАНА ФРАНКА “ДО СВІТЛА!” І “ПАНТАЛАХА”) Опозиція свій – чужий активно артикулюється в науковому дискурсі. Її актуальність пов’язана з глобалізаційними процесами та розвитком міжкультурної комунікації, що передбачають діалог різних світоглядних систем, відкриття себе іншому та іншого для себе, віднайдення...»

«номінації. Таким чином твориться ефект присутності читача, який може асоціювати себе з котримось із витворених уявою митця героїв, на сторінках твору. Повністю безіменними у «записках» є представники українського політикуму перших років ХХІ століття. Але завдяки влучним перифразам читачі легко «пізнають» імена прототипів. Очевидно, що така тотальна «анонімність» можновладців викликана повним нівелюванням авторитету політичної «еліти» в очах автора (й читачів) роману. На нашу думку,...»

«Т.І. Крехно. З історії формування лексико-семантичної групи плати – податки – повинності в українській мові XIV–XVIII століть УДК 811. 161. 2. 81’373 Т.І. Крехно, здобувач (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна) З ІСТОРІЇ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ ГРУПИ ПЛАТИ – ПОДАТКИ – ПОВИННОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ XIV–XVIII СТОЛІТЬ У статті аналізується становлення номенів на позначення платіжно-грошових відносин на українських землях у XIV–XVIII століттях. Важливим завданням історичної...»

«УДК 811.161. 2’373.46+42 Наталя Краснопольська Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» ОМОНІМІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ © Краснопольська Н. Л., 2012 Статтю присвячено аналізу омонімії в українській термінології менеджменту. Виявлено основні різновиди омонімії та проаналізовано причини її виникнення. Ключові слова: українська мова, термін, термінологія менеджменту, омонімія. The present article deals of homonyms in...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»