WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 73 | 74 ||

«ВОЛИНЬ ФІЛОЛОГІЧНА: ТЕКСТ І КОНТЕКСТ ПОЛЬСЬКА, УКРАЇНСЬКА, БІЛОРУСЬКА ТА РОСІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТІ Випуск 6 Частина ІІ Редакційно-видавничий відділ ...»

-- [ Страница 75 ] --

Чималу роль у досягненні великої мети Куліша відігравали співавтори перекладу Святого Письма український учений-фізик І. Пулюй та письменник І. Нечуй-Левицький. Пулюй не тільки довів до кінця все те, що задумав Куліш, а й захистив його від необґрунтованої критики з боку Івана Франка, який у 1898 р. глузував із Кулішевих слів, „що переклад Святого Письма найважніша справа, важніша від усього іншого і що тільки маючи Святе Письмо, українці можуть думати про якісь інші видавництва”. Коли ж 1903 р. вийшла ціла книга Старого й Нового Завіту, Франко виступив з новою критикою перекладу Куліша, доводячи, що переклад не науковий і не популярний, оскільки „Куліш не знав гебрейської мови, а через те не розумів первовзору, що „не умів зробити свій переклад взірцем української мови…” Писав Франко і про те, що „Куліш не знав також порядно ані грецької, ані латинської мови, ані німецької, ані французької, тому й видно з перекладу, що «чоловік сам не знав гаразд, що пише»”.

Різко відповів Пулюй на закиди Франка щодо перекладів Куліша, бо „Куліш вчився гебрейської мови”, бо знав також європейські мови, а сам Франко в передмові до „Гамлета” називав Куліша не тільки „перворідною звіздою в нашому письменстві й великим знавцем нашої народної мови, але й добрим знавцем язиків та літератур європейських народів”. Знав Куліш гарно російську, англійську, польську й церковну мову, а коли не присвоїв собі грецької мови, то знав її Пулюй, що спільно з ним працював [11, LXXVII].

Із приводу суперечки Івана Франка з І. Пулюєм український мовознавець Кирило Студинський зазначив: „…Нема сумніву, що Куліш, Пулюй і Нечуй-Левицький ставилися до перекладу дуже серйозно. Он, Барвінський зазначує, що Куліш роздобув найкращі переклади і коментарі в ріжних мовах (між іншим і славну Оксфордську Біблію), вивчив єврейську мову, щоби прямо з єврейського первовзору перекладати Старий Завіт, але головно придержувався англійського перекладу, як найближчого до єврейського тексту. Це останнє перевірила комісія, що займалася остаточним зредагуванням перекладу Святого Письма Нового Завіта”, зладженого д-ром Ярославом Левицьким (Жовква, 1921). Членом цієї комісії був поміж іншими також Ол. Барвінський [11, LXXIX].

До кінця життя був Куліш, за словами М. Грушевського, проповідником єднання України зі Вселюдством на ґрунті культури.

Світова культура була для нього найвищим добром, провідною ідеєю й мірою вартостей своїх і чужих явищ українського життя в минулому й сучасному та всяких міжнаціональних відносин. Уважаючи Біблію, Гомера й Шекспіра фундаментальними каменями сего вселенського храму, він присвятив велику частину свого життя на те, щоби присвоїти їх українському культурному життю [1, 151].

Висновки. Узагальнюючи низку теоретичних досліджень перекладацької діяльності П. О. Куліша, слід зазначити, що він першим в українській літературі здійснив рідною мовою переклад Святого Письма та зробив чимало талановитих перекладів і переспівів кращих поетичних надбань світової літератури.

Практичне значення статті в тому, що її можна використовувати, створюючи нові посібники з української та зарубіжної літератури, а також методичні розробки з вищезазначених дисциплін, які допомогли б учителям-предметникам сприяти поглибленню знань учнів про українські переклади творів світового письменства, здійснені П. О. Кулішем у другій половині ХІХ ст., успішному вирішенню завдань національної освіти й виховання, визначених Державною програмою „Освіта” („Україна ХХІ століття”).

Література

1. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні.– К.: Освіта, 1992.

2. Дорошенко Д. Пантелеймон Куліш. Життя Куліша і його літературногромадська праця.– К.; Ляйпціг: Укр. накладня, 1918.

3. Куліш П. Твори: У 2 т.– Т. І. Поетичні твори // Підг. тексти, упоряд. і склав приміт. М. Гончарук; Авт. передм. М. Жулинського.– К.: Дніпро, 1989.

4. Куліш П. Чорна рада. Хроніка 1663 року. Оповідання // Підг. тексти, упоряд. і склав приміт. Є.Нахлік; Авт. передм. Є. Нахлік.– Х.: Євроекспрес, 2000.

5. Лепкий Б. Пантелеймон Куліш / Твори: У 6 т.– Т. 3. Україна // Зі вступом, поясненнями й рисунками Богдана Лепкого.– Берлін: Вид-во „Укр. сл.

в Берліні”, 1923.

6. Пушкин А. Сочинения: В 3 т.– Т. 1. Стихотворения; Сказки; Руслан и Людмила. Поэма. М.: Худож. лит., 1985.

7. Микола Хвильовий. Новели, оповідання, „Повість про санаторійну зону”, „Вальдшнепи”. Роман. Поетичні твори. Памфлети // Підг. тексти, упоряд.

і склала приміт. В. Агєєва; Ред. тому М. Жулинський.– К.: Наук. думка, 1995.

8. Чалый М. Юные годы Кулиша.– К., 1899.

9. Охріменко О. На орбіті світового письменства // Вітчизна.– 1989.– № 8.– С. 150152.

10. Шандра В. Документи ЦДІА УРСР у м. Києві про П. О. Куліша // Арх.

України.– 1989.– № 5 (217).– С. 20-26.

11. Студинський К. П. О. Куліш. Матеріали і розвідки. Ч. ІІ // Зб. філол.

секції наук. т-ва ім. Шевченка. Т. ХХІІ (2) // За ред. К. Студинського.– Л., 1930.

Накладом наук. т-ва ім. Шевченка; З друк. наук. т-ва ім. Шевченка.– С. IIIIV, LXXVLXXIX.

УДК 809.1 Вікторія Приходько

КОЛЬОРОПОЗНАЧЕННЯ В АНГЛОМОВНОМУ

ПЕРЕКЛАДІ „ЛІСОВОЇ ПІСНІ” ЛЕСІ УКРАЇНКИ Розглядаються проблеми мовної інтерпретації кольору в англомовному перекладі „Лісової пісні” Лесі Українки. Акцентується увага на труднощах перекладу національно характеристичних кольоропозначень.

Ключові слова: кольоропозначення, інтерпретація, переклад, національна ідентичність, конотація.

Prikhod'ko V. Koleropoznachennya in English-Language Translation of Forest Song of Lesi Ukrainian. The problems of linguistic interpretation of colour in English translation of Lesia Ukrainka’s “Forest Song” are examined. Difficulties of the translation of national specific names of colour are analysed.

Key words: name of colour, interpretation, translation, national identity, connotation.

Питання відмінностей кольоропозначень у різних мовах залишається досить актуальним. Про те, що різні мови по-різному „бачать” певні кольори, говорив ще О. Потебня: „Ми можемо порівняти душі різних народів із водомірами, які по-різному розподіляють струмінь сприймань, що протікають крізь них. Візьмімо, наприклад, враження

–  –  –

Література

1. Потебня А. Основы поэтики // Хрестоматия по истории рус.

языкознания.– М., 1973.– 388 с.

2. Українка Л. Лісова пісня: Драма-феєрія / Перекл. з укр. Г. У. Еванс.– К., 1985.– 221 с.

3. Василевич А. П. Цветонаименования и проблемы перевода текста // Текст и пер.– М., 1988.– 165 с.; Самарина Л. В. Традиционная этническая культура и цвет // Этнограф. обозрение.– 1992.– № 2.; Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність.– Л., 2002.– 304 с.

УДК 316.774:070.1.

Мирослава Шевчук

КОМУНІКАТИВНІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ ТВОРЧОСТІ

ПУБЛІЦИСТА НА ОСОБИСТІСТЬ

У статті висвітлено одну з найважливіших проблем газетного медіуму комунікативний вплив на світоглядну орієнтацію уявного читача. Здійснено соціопсихологічний та лінгвістичний аналіз моделей складових елементів комунікаційної ситуації на сторінках газетної періодики.

Ключові слова: комунікатор, комунікант (реципієнт), ЗМІ, спілкування, медіум, аудиторія, маніпуляція, мовленнєва діяльність, повідомлення.

Shevchuk M. Communicative Aspects of Influencing of Creation of Publicist are on Personality. In this article was cleared up one of the most important problems of newspaper’s medium – the communicative influence to the world outlooking © Шевчук М., 2008 orientation of the imaginary reader. It was realized the socio-psychological and the linguistic analysis of the models of the constituent elements of the communicative situation in the columns of the press.

Key words: communicator, recipient, mass media, intercourse, medium, audience, manipulation, operation of speech, communication.

Питання впливу газетної комунікації в особі „колективнондивідуального” адресанта на особу реципієнта хвилювало не одне покоління не лише мовознавців, а й психологів, соціологів та філософів зокрема. Чимало дослідницько-експериментальних пояснень цього питання знаходимо у працях багатьох радянських лінгвістів (А. Леонтьєва, І. Зимної, Я. Прухи, Л. Виготського, Г. Бубнова, М. Богомолової), зарубіжних науковців (Вілбура Шрамма, Герберта Велса, Е. Тоффлера) та українських дослідників (Б. Потятиника, В. Здоровеги, К. Серажим, А. Загнітка, Ф. Бацевича). Кожен із них вивчав специфіку масової комунікації та окремий різновид ЗМІ періодику у різні періоди її функціонування. Історичний опис розвитку газетної комунікації не є завданням нашої статті. Метою запропонованого дослідження є розгляд композиційних складових масової комунікації, зокрема моделі впливу комунікатора на комуніканта.

Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:

1) висвітлити переваги та недоліки функціонування сучасного українського газетного промислу;

2) здійснити порівняльний аналіз друкованої періодики з іншими засобами масової комунікації;

3) пояснити місце мовленнєвої (газетної) діяльності в системі поліваріантної людської діяльності;

4) розкрити соціопсихологічну природу процесуальних складників газетно-комунікативної ситуації;

5) подати найточнішу модель впливу публіцистичного адресанта на уявного адресата.

Світова газетна періодика як різновид масової комунікації пройшла тривалий шлях формування та самовизначення. Домінуючими завданнями її функціонування були: а) передача об’єктивної та достовірної інформації в доступній формі викладу для її повноцінного декодування реципієнтом із різним інтелектуальним рівнем розвитку; б) формування нейтральних світоглядних позицій читача;

в) звільнення редакційних колективів газет різного інформаційного спрямування від ідеологічного тиску; г) здійснення та виконання своєї розвивально-інформаційно-виховної функції. Проте досі не всі поставлені пресою завдання виконані. На це є декілька причин.

Насамперед, здавна публіцистичну діяльність розуміли як засіб ідеологічного впливу керівного органу держави на світоглядноповедінкове життя не лише особистості, а й усього колективу чи народу, до якого вона належить. Із часом професійні вимоги та стандарти журналістів змінилися, що й зумовило зміни в усій системі газетної діяльності. На зміну авторитарній концепції преси з її постійним впливом на свідомість та діяльність особистості приходить концепція вільної преси, очищена від ідеологічно-нормативних настанов керівного апарату. Базовими поняттями концепції вільної преси cтали: а) цілковита ізольованість і незалежність від ідеології та фінансування органів державного правління; б) продукування об’єктивної та достовірної інформації для широких мас населення;


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


в) самофінансування відомих і щойно відкритих редакційно-видавничих організацій; г) розвиток та підтримка нового „вільного ринку ідей”, які виконують лише дві функції: інформувати й розважати [9‚74].

Щоправда, згодом ця концепція та її результат „об’єктивний журналізм” зазнали великої критики через зубожіння численних малих редакцій та тематичну обмеженість журналістських статей. Як доповнення цієї концепції наприкінці XX ст.

у країнах Західної Європи та Сполучених Штатах Америки виникає концепція соціально відповідальної преси, для якої найважливішими функціями є:

1. Обслуговування політичної системи інформацією, забезпечення можливості полемізувати й дискутувати.

2. Просвітництво, яке робить населення більш готовим до самоврядування.

3. Захист прав індивіда шляхом контролю за адміністрацією, нагляду за діяльністю уряду.

4. Обслуговування економічної системи здебільшого зведенням виробників та споживачів товару через рекламу.

5. Дозвілля і розваги.

6. Забезпечення власної фінансової самостійності [ 9, 81].

Саме цією концепцією й послуговується сучасна світова журналістика. Проте українська преса, на думку Б. Потятиника, ще й досі розвивається у дусі авторитарної концепції. Доказом цього слугують такі факти: а) українські газетні медіа не можуть забезпечити процесу самофінансування; б) окремі бюджетні спонсори нівелюють думку редакційної колегії та продукують власні суб’єктивні міркування стосовно тієї чи іншої проблеми на сторінках періодики; в) у багатьох газетних виданнях спостерігається інформаційно-ідеологічна заангажованість. Усі вищенаведені міркування свідчать лише про поступальний розвиток української преси.

Не менш важливим, на нашу думку, є питання порівняльнозіставного аналізу газетної періодики та інших засобів комунікації.

Завдяки цьому процесу можна виділити найважливіші ознаки масової публіцистики. Через вербально-просторову обмеженість статті запропонуємо наші міркування у вигляді таблиці.

Газетна комунікація Інші засоби комунікації Інформація передається Інформацію передають через візуальним шляхом у формі чітко аудіо-візуальні канали сприйняття у регламентованого вербального тексту формі вербального тексту Одночасно представлена уся Матеріал подано періодично‚ сукупність дослідженого матеріалу певними порціями Можливість повернутися до Засоби не забезпечують раніше прочитаного повідомлення повернення до раніше почутого Є змога користуватися газетою Обмеженість у користуванні будь-коли й де завгодно Окрім цього, слід виділити слабкі та сильні сторони такого різновиду ЗМІ, як преса. До позитивних (сильних) сторін газетної періодики можна віднести такі: а) задовольняє потребу людини в коментуванні подій; б) забезпечує можливість швидкого орієнтування у потоці інформації й обрання того повідомлення, яке цікавить читача; в) збуджує інтелектуальні почуття реципієнта та збільшує їх якісний рівень. Відповідно негативні або слабкі сторони: а) утрачається ефект сенсорної присутності, тобто висвітлюється подія‚ яка вже відбулася; б) відстає від форм міжособового спілкування; в) передбачає інтелектуальні затрати сил. Як бачимо‚ преса має багато переваг та недоліків порівняно з іншими ЗМІ‚ проте це не впливає на її визначення процесу реалізації „четвертої влади”.

Зупинимося детальніше на самому процесі творення газетного тексту. Публіцистична діяльність уходить до багатофункціональної системи мовленнєвої діяльності. Загалом усю діяльність людини поділяли на такі три типи: а) пізнавальна (індивідуально-психічна);

б) суспільно-промислова; в) комунікативно-суспільна (мовленнєва діяльність), яка і є предметом нашого дослідження [5, 66]. Питання мовленнєвої діяльності та її зв’язок з іншими видами діяльності людини цікавило багатьох науковців. А. Леонтьєв, зокрема, наголошує на тому‚ що діяльність мовлення це‚ насамперед, взаємодія людини як суб’єкта пізнання з об’єктивною дійсністю як її об’єкта за допомогою мови [8, 23]. Окремо наголошувалося на суспільній спрямованості цієї діяльності, за якою мовлення розуміли внутрішньою інтенцією всього суспільства, здійснення якої відбувалося через окремого його представника. Лінгвіст виділив й інші характеристики мовленнєвої діяльності‚ які уточнила та деталізувала його послідовниця І. Зимна:

1) наявність спонукально-мотиваційної частини (потреба – мотив

– мета);

2) предмет діяльності;

3) відповідність предмета діяльності та його мотиву;

4) наявність предмета чи результату діяльності;

5) система планування, структурування, цілеспрямованості дії [5, 69].

Відповідно ці ознаки діяльності притаманні й газетній комунікації. Модель же газетної комунікації творять чотири її компоненти:

1) комунікатор; 2) реципієнт; 3) повідомлення; 4) канал зв’язку між адресантом і адресатом. Розширену актантну модель міфології, яку можна застосувати до будь-яких інших предметних ситуацій‚ зокрема до газетної комунікації, запропонував А. Греймас:

Оbjet Destinateur Destinataire (відправник, (об’єкт) (отримувач, адресант) адресат) Adjuvant Sujet Opposant (помічник) (суб’єкт) (опонент) Запропонована схема має таке трактування: суб’єкт дії (Sujet) поєднує в собі всі атрибути головної дійової особи, підкоряється своєму суспільно-історичному (божественному чи професійнорольовому) призначенню (Destinateur) і діє з окремою, конкретною метою (Objet) в інтересах конкретної особи, групи, класу, народу, людства (Destinataire), долає супротив протидіючих сил (Opposant) і отримує підтримку від сил, які допомагають (Adjuvant) [2, 61;6, 22]. У нашому випадку суб’єктом є журналіст, основне завдання якого інформування масової аудиторії та формування в її представників морально-етичних норм поведінки. Тобто, здійснюючи мету своєї діяльності – інформування та вплив на уявного реципієнта, адресант зустрічається з ідеологічно-політичними перешкодами, які реалізують протидію поставленому завданню. Сила, що допомагає у цьому випадку, редакційний колектив, який є однодумцем з автором. Деякі науковці підтримують цю модель, інші критикують за наявність нерелевантних компонентів. На нашу думку, ця схема заслуговує уваги й чітко описує модель газетної комунікації з невеличким недоліком – не враховується конкретна ситуація спілкування.

Детальніше розглянемо компоненти газетної комунікації. Найпершим і найважливішим елементом моделі є комунікатор – журналіст, який здійснює інформаційно-виховний вплив на адресата. У масовій комунікації адресант колективний, як було зазначено раніше, тобто на авторське повідомлення істотно впливає весь редакційний колектив: редактор, коректори та ін. Окрім цього, на газетного журналіста здійснює чималий вплив інформація про аудиторію, тобто автор повинен ураховувати зацікавленість, інтелектуальний розвиток та тип світогляду уявних читачів. Комунікацію слід уважати зреалізованою лише тоді, коли декодування інформації адресатом збігається із задумом адресанта.

Відповідно до теми й завдань комунікатора виділяють і різні функції масової комунікації:

1. Інтелектуальна – реалізує орієнтацію автора на дійсність.

2. Експресивна, у якій виражаються емоції автора.

3. Конативна – забезпечує орієнтацію автора на реципієнта, його поведінку.

4. Фатична – функція, що реалізує контакт.

5. Металінгвістична, у якій проявляється майстерність автора кодувати інформацію.

6. Поетична – характеризує саме повідомлення [3, 21–22]. Відповідно структура тексту буде залежати від того, яка з функцій є домінуючою.

Другим важливим компонентом газетної комунікації є реципієнт.

Питання вивчення особи реципієнта в ЗМІ було об’єктом дослідження численних наукових розвідок.

На сучасному етапі розгляду цієї проблеми домінує думка, що особу адресата масової комунікації потрібно вивчати з погляду декількох аспектів:

1) психологічний і соціально-психологічний (які є реципієнти і як потрапляють під вплив МК);

2) психолінгвістичний (які засоби повідомлення є джерелом ефектів у адресата МК) [10, 296].

На другому аспекті зупинимося детальніше пізніше.

Традиційно всю аудиторію ЗМІ поділяють на чотири типи:

конструктивна (читачі з повагою ставляться до газетних видань, їх авторів та редакторів), конфліктна (адресат або ігнорує газетну інформацію, або сприймає її негативно), погоджувальна (малочисельна аудиторія, для якої преса є великим авторитетом, тому її інформація не піддається сумніву), індиферентна (випадкові, нерегулярні читачі) [3, 24–25]. Звичайно, можна вивчати особу реципієнта детальніше, враховуючи його індивідуально-особистісні характеристики, соціально-топологічні властивості чи за комунікативно-текстовими параметрами [6, 24], проте адресат залишатиметься уявним.

Найважчим, на думку багатьох лінгвістів, є пояснення моделі сприйняття та декодування газетної інформації читачем. Цей процес характеризується багаторівневою репрезентаційною структурою.

К.

Серажим запропонувала таку модель сприйняття тексту, яку ми доповнили особливостями сприйняття газетного повідомлення:

Фізичне сприйняття тексту (сенсорний перегляд вербального газетного тексту) Розуміння прямого “поверхневого” значення (сприйняття форми газетної статті та прямого значення її тексту) Співвіднесеність із конституцією, контекстом (проведення паралелей з подіями об’єктивної дійсності) Розуміння “глибинного” значення (сприйняття імпліцитного змісту висловлювань газетної статті) Співвіднесеність із фондом знань когнітивного простору, пресупозицією (позитивне декодування авторської інформації) Інтелектуально-емоційне сприйняття тексту, усвідомлення смислу тексту, його концепту На думку ж Я.

Прухи, модель сприйняття газетної інформації реципієнтом має дві основні фази розвитку:

1) передкомунікаційна (читач обирає засіб комунікації та тематику повідомлення);

2) комунікаційна, яка супроводжується такими процесами:

а) зосередження уваги селективного (вибіркового) характеру;

б) сприйняття повідомлення;

в) уявлення й фантазія;

г) емоційні та естетичні процеси в реципієнта;

ґ) місце реципієнта в системі комунікації [10, 293–296].

Тобто й до сьогодні не існує одностайності думок у вирішенні питання сприйняття та декодування інформації реципієнтом.

Як було зазначено вище, основним завданням газетного повідомлення є інформування та здійснення впливу текстом на особу читача.

Якщо вивчення процесу інформування не викликає великих труднощів, то процес впливу має численні форми вияву та неоднозначність трактування. До найдієвіших комунікативних моделей впливу відносять процеси переконання, сугестії, агітації і пропаганди, маніпуляції, умовляння, прохання, наказ, примус та ін. [3, 25–30; 4, 79–89]. Слід погодитися з Г. Колшанським, який стверджує, що в будь-якому змісті повідомлення вже зафіксовані всі моменти можливого впливу на читача… [7, 148]. До формально виражених лінгвістичних засобів впливу автора статті на реципієнта є питальні конструкції, усі способи передачі чужого повідомлення (пряме мовлення (цитування), непряме мовлення, тематичне мовлення, вільне пряме мовлення), висловлювання авторитетних діячів, уставні конструкції, емоційно забарвлена лексика тощо. На окрему увагу заслуговують експліцитно та імпліцитно виражені повідомлення змісту. Якщо експліцитне висловлювання сприймається дослівно без зайвих затрат інтелектуальних сил, то імпліцитне зумовлює процес самостійного декодування реципієнтом прихованого змісту в статті. Як бачимо, вивчення комунікативного впливу адресанта на адресата пропонує чимало нерозглянутих та дискусійних питань для майбутніх досліджень.

Адже “у тексті реалізується взаємодія автора й реципієнта у формі співробітництва або конфронтації, дослідження яких постає актуальним і функціонально значущим” [4, 89].

Підсумком нашого дослідження буде запропонована найточніша, на нашу думку, модель газетної комунікації:

1. Комунікатор – ініціатор повідомлення:

а) мотиваційна основа написання статті;

б) постановка цілей та завдань;

в) реалізація задуму у формі доступного вербального повідомлення.

2. Канал зв’язку між автором та читачем (у нашому випадку – газетні видання).

3. Комунікант та його модель декодування інформації.

4. Ситуація комунікативна.

5. Причини можливих мовленнєвих девіацій.

Звичайно, запропонована модель газетної комунікації недосконала, тому це питання й досі залишається відкритим та може бути об’єктом досліджень майбутніх праць сучасних науковців.

Література

1. Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевидения.– М. :Изд-во МГУ, 1991.– 127 с.

2. Бубнова Г. И., Грабовский Н. К. Письменная и устная коммуникация:

Синтаксис и просодия.– М. : Изд-во МГУ, 1991.– С. 3–63.

3. Горина Е. В. Газета в аспекте речевого воздействия на личность: Дис. … канд. филол. наук: 10.02.01.– М.: РГБ,2003.– 250 с.

4. Загнітко А. П. Сучасний політичний газетний дискурс: комунікативні особливості // Лінгв. дослідж.: Зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. Л. А. Лисиченко.– Х., 2007.– Вип. 22.– С. 79–89.

5. Зимняя И. А. Речевая деятельность и психология речи // Основы теории речевой деятельности.– М.: Наука, 1974.– С. 64–72.

6. Карпчук Н. П. Адресованість в офіційному та неофіційному англомовному дискурсі (комунікативно-прагматичний аналіз).– Луцьк: РВВ „Вежа” ВДУ ім. Лесі Українки, 2006.– 162 с.

7. Колшанський Г. В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке.– М.: Наука, 1975.– С. 116–150.

8. Леонтьев А. А. Речевая деятельность // Основы теории речевой деятельности.– М. : Наука, 1974.– С. 21–28.

9. Потятиник Б. В. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика.– Л.:

ПАІС, 2004.– 312 с.

10. Пруха Я. Теория речевой деятельности и исследование массовой коммуникации // Основы теории речевой деятельности.– М.: Наука, 1974.– С. 286–299.

11. Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанроволінгвістичний аспекти: на матеріалі політичного різновиду українського масово-інформаційного дискурсу): Дис. … д-ра філол. наук: 10.01.08. / Київ.

нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.– К., 2003.– 408 с.

ПРО АВТОРІВ

–  –  –

Упорядкування текстів Л. К. Оляндер Редактори: Н. А. Алєксєєва, В. С. Голюк, В. І. Гребенюк, Л. С. Пащук, В. Є. Сикора, Т. В. Яков’юк Коректори: Н. А. Алєксєєва, В. І. Гребенюк, М. П. Гребенюк, Г. О. Дробот, В. Є. Сикора, Т. В. Яков’юк,Н. Я. Ярмольчук Верстка Л. М. Козлюк Підп. до друку 03.03.2008. Формат 60841/16. Папір офс. Гарн. Times New Roman. Друк цифровий. Ум. друк. арк 30,69. Обл.-вид. арк. 28,86. Наклад 300 пр.

Зам. 2005. Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Волинського національного університету ім. Лесі Українки (43025 м. Луцьк, просп. Волі, 13). Друк – РВВ “Вежа” ВНУ ім. Лесі Українки (м. Луцьк, просп. Волі, 13). Свідоцтво Держкомінформу ДК № 590 від 07.09.2001.



Pages:     | 1 |   ...   | 73 | 74 ||
Похожие работы:

«ISBN 978-966-551-348-3. Дослідження з лексикології і граматики української мови, вип. 10, 2011 УДК 811.161.2:39 В. Ф. Вакуленко СЛОВА-СИМВОЛИ В МОВІ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ: АСОЦІАТИВНИЙ ПЛАН (на матеріалі текстів українських балад) Проаналізовано парадигматику і синтагматику слів-символів грецького й латинського походження в українських баладах. Ці слова розглядаємо як знаки української культури, що зберігають її національну ідентичність. Ключові слова: нова лінгвістична парадигма,...»

«ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ з курсу «Вступ до спецфілології» для студентів 2 курсу, 3. семестру денного відділення Індивідуальна робота студентів полягає у детальному ознайомленні з окремими темами курсу, їх самостійному опрацюванні та підготовці рефератів з проблемних питань германської філології.Перелік пропонованих тем: 1. Теорія «арійської раси» та її критика.2. Лінгвістична географія як метод вивчення діалектів.3. Проблема індоєвропейської прамови. 4. Проблеми мовного субстрату та його роль у...»

«Розділ І. СЛОВОТВІР: НАПРЯМИ, АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ значення письмова чи усна розповідь, передача яких-небудь фактів, матеріалів. Проте, якщо для іменника виклад – це головне значення, то в семантичній структурі іменника викладання воно є вторинним. Співвідношення може існувати й між паралельними утвореннями, одне з яких є однозначним, а інше – полісемічним, як-от у варіантній парі косіння – косовиця. Слово косіння має значення процес зрізання та збирання трави, збіжжя, лексема ж косовиця є...»

«Фреймове моделювання у фразеології © Маргарита Жуйкова, 2011 докт. філол. н., Волинський національний університет ім. Лесі Українки (Луцьк) УДК 808.3-3 У статті розглянуто можливість застосування фреймового моделювання до групи фразеологічних одиниць із близькою семантикою. Аналіз фразем засновано на таких поняттях когнітивної лінгвістики, як «фрейм», «слот», «скрипт» та «фреймова модель». На прикладі українських фразеологічних одиниць із загальною семантикою «бути п’яним» показано, що вони...»

«УДК 801.311 О. В. Христя ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ТЕХНІЧНОМУ ВНЗ У статті розглянуто проблему культури мови студентів та шляхи поліпшення мовленнєвої компетенції молоді. Ключові слова: культура мови, суржик, чистота мови, літературна норма, мовна підготовка студентів. В статье рассмотрена проблема культуры речи студентов и пути улучшения речевой компетентности молодежи. Ключевые слова: культура речи, суржик, чистота речи, литературная норма, языковая подготовка студентов. The problem of...»

«Староукраїнська лексикографія / В. В. Німчук // Українська мова. Енциклопедія / редкол. : В. М. Русанівський (співголов.), О. О. Тараненко (співголов.), М. П. Зяблюк та ін. – [2-ге вид., випр. і доп.].– К. : Вид-во Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 296297.7. Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською : [текст] / В. В. Німчук ; АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Наукова думка, 1980. – 304 с. 8. Паламарчук Л. С. Тлумачний...»

«3.Баженова Е.А., Котюрова М.П. Смысловая структура (смысл) текста/ Е.А.БаженовА, М.П.Котюрова. //Стилистический энциклопедический словарь русского языка. – 2-е изд. – М.: Флинта: Наука, 2006. – С.388 – 392. 4.Єрмоленко С.Я. Лінгвостилістика: основні поняття, напрями й методи дослідження/ С.Я. Єрмоленко // Мовознавство. 2005. С.112-125. 5.Йосипенко С.Л. До витоків української модерності: українська ранньомодерна духовна культура в європейському контексті / Сергій Йосипенко – К.: Український...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАУКОВИЙ ВІСНИК МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ Серія: Філологія Збірник наукових праць Випуск 6 Одеса Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету Редакційна колегія серії «Філологія»: Н.В. Бардіна, д-р філол. наук, проф.; Ш.Р. Басиров, д-р філол. наук, проф.; О.А. Жаборюк, д-р філол. наук, проф.; К.Б. Зайцева, канд. філол. наук, доц.; М.І. Зубов, д-р філол. наук, проф.; Е. Пирву, канд.філол. наук,...»

«Наукові записки. Серія “Філологічна” УДК 811.112.2’373.7:659.131.8 Падалка Р. М., Ратушна О. І., Донбаський державний педагогічний університет, м. Слов’янськ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ В РЕКЛАМНИХ СЛОГАНАХ НІМЕЦЬКИХ ЖУРНАЛІВ Фразеологізми виконують функцію життєво важливих узагальнень, розширюють накопичений досвід народу, та емоційно-експресивну функцію. У засобах масової інформації їх витлумачують, аби викликати необхідний ефект та керувати увагою. Мова німецької реклами слугує меті – зберігати...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА СОЛОГУБ ЛАРИСА ВЯЧЕСЛАВІВНА УДК 811.111’06’27’42:502(075.8) КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ФАХОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ АДРЕСАТА У НАУКОВО-ДИДАКТИЧНОМУ ДИСКУРСІ (на матеріалі сучасних англомовних підручників з екології) Спеціальність 10.02.04 – германські мови АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Львів – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі іноземних мов для...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ І.І. Сторожик КУЛЬТУРОЛОГІЯ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ДЛЯ СТУДЕНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ СХВАЛЕНО на засіданні кафедри українознавства Протокол № 5 від 25 квітня 2009 р. КИЇВ 2009 Переднє слово. Приступаючи до вивчення культурології, студент передусім повинен усвідомити, що ця наука народилася на перехресті філософії, історії, психології, мовознавства, релігієзнавства й соціології. Її...»

«– Полтава: Довкілля – К., 2006 – 716 с. 10. Семчинський С. В. Загальне мовознавство. Видання друге, перероблене і доповнене. – К.: АТ ОКО, 1996. – 416 с. 11. Сидорець В.С. Українські і російські вербоїди у дериваційному аспекті // Проблеми зіставної семантики. – К.: Київськ. держ. лінгв. ун-т, 1999. – С. 261-265. 12. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. – К.: Вища шк., 1994. – 670 с. 13. Сучасна українська літературна мова....»

«ТЕРМІНОЛОГІЯ ГУМАНІТАРНИХ ЗНАНЬ УДК 811.161.2’282 Мирослава Гнатюк Національний університет «Львівська політехніка» ТЕРМІНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ФОНЕТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ (НА МАТЕРІАЛІ ПІВНІЧНОЛЕМКІВСЬКИХ ПЕРЕСЕЛЕНСЬКИХ ГОВІРОК) © Гнатюк М. В., 2012 У статті репрезентовано корпус найуживаніших термінів на позначення фонетичних процесів у говірковому мовленні лемків, переселених у середині ХХ ст. з Північної Лемківщини в західні області України. Ключові слова: українська...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»