WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 25 |

«КРЕЩЕНі ВОГНЕЩ Художньо-документальна повість Луцьк «Волинська обласна друкарня» УДК 821.161.2+94 (477.82) ББК 84.4Укр+63.3(4Укр-4Вол)722 Б18 Шановні читачі! Прочитавши ...»

-- [ Страница 5 ] --

- питаю. - «Діждемось ночі і обов'язково спробуємо прорватись. Або пан, або пропав. Що вже буде, те й буде», - каже Гриць. Але ж, хлопці, дайте мені води напитися, бо півгодини говорю, аж у горлі пересохло.

Брати напоїли Івана водичкою, і він продовжив далі:

- Прорвалися ми... Не питайте як, але прорвалися.

П'ятнадцять чоловік вивів Грицько з оточення, а двадцять дев'ять навічно залишилося лежати на Полі Слави.

- Коли ж тебе поранили, Іване? - запитують брати.

- Коли поранили, питаєте? На другий день бою. Шарахнуло бомбовим осколком. Рана глибока, багато крові витекло, проте я не відчував ні болю, ні слабкості, певно, що з нервів, з гарячки... Одинадцятого вересня ми вийшли з оточення. Хоч вересень - осінній місяць, а дні стояли спекотні. Добралися ми під ранок до якогось села, і там я, зовсім знесилений, зомлів. Далі везли мене добрі люди возом, потім по річці Стир - човном...

- Фельдшер казав, що ти пішки прийшов.

- То він таке бовкнув заради красного слівця. Тут про мене легенди складають. Кажуть, нібито на операційному столі я помер, а потім воскрес...

- Але так було насправді, Іване! І воскресив тебе з мертвих лікар Ананевич.

- Можливо, що й так. Я не пам'ятаю.

Брати говорили, говорили й не могли наговоритися.

Стільки пережито за останні місяці, що можна товсту книжку написати.

- Аж не віриться, брате, що ти міг вижити після важкого поранення! - зітхнув Василь.

- А я вірю, - вступив у розмову поранений повстанець, я к и й назвав себе «Ліщиною» з сотні Малевича. - Вірю, бо на власні очі бачив щось подібне. То було в липні цього ж таки року. Відділ УПА напав на німецький потяг біля станції Маневичі. Потяг прямував на фронт. Його охороняли німці й шуцмани. Зав'язався жорстокий бій. Було багато вбитих і поранених. У вагонах везли зброю, обмундирування, м'ясні консерви та інші продукти. Хлопці почали скидати все це добро на заздалегідь підігнані підводи. Тут я побачив закривавленого стрільця. Хлопці казали, що буцімто до цього бою був він поранений десять разів, а це, мовляв, уже одинадцяте поранення. І що ви думаєте? Незважаючи на те, що кров спливала з грудей, сміливець вліз у вагон, поцупив два кулемети, сім наганів і приніс до своїх...

- Загинаєш! - захоплено вигукнув Василь.

- Нехай язик відпаде, коли брешу. А на початку серпня я був у бою близько Луцька, в селі Гнідава. Приїхали туди, значиться, німці почали грабувати населення, забирати молодь до Німеччини. Хлопці з нашої боївки їх оточили, відправили на той світ сімнадцятьох німаків. Решта повтікали. Цього ж таки місяця біля фільварку в селі Осіче відбувся довгий і завзятий бій з гестапівцями. Вбито п'ятдесят чоловік, - продовжив свою розповідь «Ліщина». Його перебив Іван:

- Тепер послухайте мене. Німці забирали збіжжя в одному з фільварків Сенкевичівського району. В бою ми відібрали в них і збіжжя, і вози, і коней. Вбили п'ятнадцять фольксдойчів, здобули багато зброї. Недобитки тікали, куди ноги несли...

У розмовах про бої, про поранення і смерть спливали години. Розпочався лікарський вечірній обхід. Фельдшер «ГІігулка» ввічливо попросив відвідувачів звільнити палату.

- До побачення, Іване. До скорої зустрічі. На днях ми знову провідаємо тебе, - пообіцяли брати. - Швидше одужуй!

Не знали вони, яке пекло на них чекає. А поки іцо хлопці насолоджувались раєм волі. Якби не щоденна муштра, то забули б вони, що над світом шугає багряно-чорними крилами війна, що десь у ці теплі осінні дні тисячами гинуть люди.

Василеві Хмелюку щастило далі. Незабаром він зустрів «Орисю». Як завжди, дівчина кудись поспішала й не помітила, що в гурті повстанців стоїть Василь.

- Агов! - гукнув хлопець і кинувся до «Орисі». - Воістину світ тісний! Всі шляхи ведуть у Колки. Слава Україні!

Дівчина озирнулась і заясніла милою усмішкою:

- Героям слава! Йди до мене, «Хмелику»! - покликала радісно, ще й рукою махнула.

Йому захотілося при всіх обійняти й поцілувати свою кохану, але не насмілився. На них дивилося багато сторонніх очей. Сором'язливо тупцював на одному місці, а серце шаленіло від радості, тремтіли руки й ноги.

- Ти вже в Колках, «Хмелику»? Де не посій, ти там вродишся! - пожартувала і відважно потиснула хлопцеві руку. Вибач, що для довгої розмови не маю часу. Поспішаю... Але через годинку-дві буду вільна. Чекай на мене ввечері біля «Просвіти». Чекатимеш?

- А можна, я піду з тобою?

- Ні. Маю завершити одну важливу справу, а ти мені заважатимеш.

Василь простояв біля будинку «Просвіти» до сутінок.

Дівчина все ж таки прийшла. Весела, енергійна, як отой вітерець, що дув із поля.

- Довго чекаєш?

- Та ні, не дуже, - збрехав Василь. - Ти коли сюди прибула?

- Цієї ночі. По зв'язку привела командира Савура на військову нараду. Щойно була на Білих Берегах. Там так гарно!

Ватри палають, ліс шумить, коні пасуться, хлопці вечеряють.

Пригостили й мене... Ти був на Білих Берегах?

- Не довелось. Морську справу вивчаю на суші.

Цього вечора «Хміль» і «Орися» про серйозні справи майже не говорили. Просто дивилися одне одному в очі, трималися за руки. А коли з вікон «Просвіти» залунала пісня, прилучили свої голоси до хору:

Повіяв вітер степовий, Трава ся похилила, Впав в бою хлопець молодий, Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий.

Пора йому кохати, Він впав, як той сухий листок, Повік буде лежати...

- Скажи, «Хмелику», чому українські пісні такі сумні?

- Бо пісня - то доля народу, а доля наша сумна. Триста літ Україна в неволі. Але ми здобудемо... Обов'язково здобудемо і волю, і кращу долю. Тоді й пісні стануть веселими.

Василь пригорнув «Орисю» до себе й тихенько заспівав:

Послухай, кохана дівчино, Що я у цій пісні скажу, Давно у зажуренім серці Я тугу велику ношу.

Як нас Україна покличе, З тобою підем на війну, Ми сядем обоє на коней, Тебе не покину одну.

Ти будеш набої підносить, Щоб легше нам ворога бить, Ворожая куля як скосить, Ти мусиш мене замінить...

Господи, хто ж то склав таку пісню? Справді, то не пісня, а сумна доля двох молодих закоханих сердець.

Колківська Республіка проіснувала в німецькому тилу вісім місяців (березень-жовтень 1943 р.). Це історичний факт.

ДНІ ВЕЛИКОЇ ТЕМРЯВИ настало пекло. Навіть у камері смертників легше дихається, ніж у Колках в ті жовтневі дні сорок третього року. Такого жахіття, напевно, не бачили фронтовики навіть на передовій лінії вогню. Погасло сонце на небі, затремтіла й розкололась навпіл земля, палали будинки, гинули люди. Проти Колківської Республіки гітлерівці задіяли каральні загони і регулярні війська з гарматами, літаками, танками. Українські повстанці потрапили в смертельний котел.

А все почалося з того, що командування УПА вирішило відправити в рейд на схід України загони «Шаули» й «Верещаки». Згодом на північ зі своїм куренем відійшов «Дубовий», а на південь - «Еней». На вільній від німецьких окупантів території Колок залишився зі своїми стрільцями курінний «Олег». Вся відповідальність за оборону республіки лягла на плечі сотників Івана Каразія, Віталія Малевича, Миколи Мордика. Гадалося, що німецькій окупаційній владі зараз не до партизанів, позаяк рейх поніс величезні втрати на всіх фронтах.

У лави оборонців вільної республіки поруч з повстанцями стали і мирні жителі. В Колках на той час функціонувала молодіжна організація «Юнак». У ній, окрім хлопців, було багато дівчат. «Юнаки» брали в руки зброю, вчилися стріляти, поспіхом приймали присягу на вірність Україні й займали оборонні позиції. Місцевий священик Іван Соколовський забрався на дзвіницю церкви і бив на сполох. Потім допомагав носити набої, перев'язував поранених, рятував дітей та немічних людей з охоплених вогнем хат. Після тих боїв у Колках неушкодженими залишилося чотири будинки. Минули роки.

І ті, хто вижив, підрахували кількість загиблих. Казали, що лише в Колках загинуло шістсот повстанців і п'ятсот мирних жителів. Якщо ж рахувати жертви й по селах, то в ті дні великої темряви загинуло близько двох тисяч осіб. Німці великою кров'ю здобули Колки, але на знищеній дотла землі залишатись не захотіли, і до приходу радянських військ територія Колківської Республіки залишалась нічийною землею.

Три брати Хмелюки пережили цей жах. Та ні, не три, а тільки два. Як тільки бабахнули німецькі гармати, а на голови посипались перші бомби, Петро відшукав Василя на околиці Колок.

- Не розлучаймося, брате. Будемо битися разом, - сказав Петро. - Чує моє серце, що звідси нам ж и в и м и не вийти.

На його обличчі застигли тривога і відчай. На плечі він тримав ручний кулемет з торбою набоїв, за поясом - три гранати й наган.

- Це для себе... На крайній випадок, - прошепотів хлопець, мацаючи кобуру.

У Василя ж був автомат ППШ, якого повстанці називали «фінкою», а чекісти «папашою». Брати залягли у заздалегідь викопаних шанцях. Потрібно чесно зізнатись, що серед гуркоту бою ніяких команд і наказів чутно не було. Стрільці діяли на власний розсуд. Брати Хмелюки бачили, які чудеса героїзму проявляли хлопці й дівчата, котрі ще вчора сиділи з ними за шкільною партою. Провідник «Моряк» на їхніх очах збив німецького літака, я к и й на бриючому польоті щедро поливав їхні голови кулеметним вогнем. Підбитий літак почав стрімко втрачати висоту, тягнучи за собою шлейф густого чорного д и м у Два німецькі льотчики встигли катапультуватись. Вони спускалися на українську землю з допомогою парашутів, але влучні постріли «Моряка» ще в повітрі обірвали ворогам життя.

На жаль, знайшлися й такі, що вже на початку бою покинули оборонні позиції, намагаючись врятувати свою шкуру. Одні ховалися в льохи, інші чимдуж гналися на конях до лісу.

- Соромно й огидно дивитися на тих боягузів. Ганьба!

Забули присягу, кляті зрадники! Тікайте, тікайте, сучі сини!

Ми й без вас захистимо свою волю. «Фріцам» нас не здолати! - сердився Петро.

Його очі горіли диким вогнем, пашіло обличчя, волосся на голові стирчало дибом.

Хлопець натискав на гашетку кулемета, щоразу промовляючи:

- Ось вам, ось! Я вас, чортове х а м я, нагодую залізною кашею! Зуби поламаєте!

Василь стріляв рідко, хіба що в конкретно видиму ціль.

- Дивись, Василю, танк сюди пре. Невже німаки так швидко прорвали кільце оборони?

- То наш танк. На броні нема чорних хрестів. Хіба не бачиш? Його захопила чота імені Коновальця в бою на шляху Рафалівка-Володимирець. Німці загрузли в болоті, а наші хлопці запрягли кілька пар коней, витягли танк, зафарбували свастику. Всі про це знають...


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


- Виходить, що ми й справді маємо на озброєнні танк.

Але чи є у нас досвідчені танкісти? Чи досить у них снарядів?

Чому вони не стріляють? Та ж стріляйте, хлопчики, стріляйте, дорогенькі! І ти, Василю, стріляй!

- Чого стріляти, коли німці не йдуть в атаку? Я думаю про Івана...

Василеві страшно не було. Серце віщувало, що з ним нічого поганого не трапиться. А навкруги тарахкотіло, бухкало, гахкало, гарчало. Небо змішалось із землею, день перетворився на ніч. Десь пополудні гармати замовкли, зате поповзли танки. Німці пішли в атаку.

- Ось тепер нам, братику, хана, - з безнадійною тугою промовив Василь. - Давай спробуємо околицями пробратися в шпиталь до Івана. Як він там? Чи живий?

- Ти здурів, Василю? Заскавчав, як побитий пес! Якщо ми дамо драла, то хто буде захищати республіку? - несподівано визвірився молодший брат. - Ось зараз дам тобі ляпаса! У нас ще є набої і гранати. Жбурну одненьку в танк і тельбухи німакам випущу!

- Е-е, чоловіче! Щоб підбити танк, треба не одну, а цілу в'язку гранат кинути.

Петро на мить розгубився, проте гарячково зв'язував докупи три гранати. Став на повен зріст, замахнувся.

- А якщо не вцілю? Та ні! Вцілю!

Кинув гранати і враз упав, закривавлений, на землю.

- Ой, Петрику, ГІетрику, я ж тебе просив!

Василь за ноги втягнув пораненого брата в окоп, і в цю мить їх накрило землею. Хлопець чув, як поблизу гуркотіли танки, як ґелґотали німаки. Здавалося Василеві, що всьому кінець, що вони обидва мертві.

«Мамо, помоліться за наші душі», - іскоркою спалахнула думка і тут же згасла. Настала непроглядна пітьма.

Отямився хлопець від чийогось стогону. Обмацав себе з голови до п'ят - живий! У вухах шуміло, боліла і паморочилась голова, та він живий. А Петро?

- Допоможи, Василю... Вмираю...

Ага, це голос його молодшого брата. Він потребує допомоги. /

- Зараз, зараз... Тебе присипало землею. Потерпи... Я швидко! - шепотіли губи, а руки помимо волі розгрібали землю. Хлопець дер насипану снарядом могилу нігтями, як звір нору. Не відчував ні втоми, ні болю. Потрібно якнайшвидше звільнити Петрика.

- Зараз, зараз... Потерпи! - благав він брата.

Нарешті вони вибралися з ями. Надворі ніч, нічого не видно. Брат стогне, значить, живий. Потрібно негайно звідси тікати. Але куди? В якому напрямку? Хтозна... Вони прямуватимуть до світла, доберуться до якогось затишного місця.

Василь винесе брата на руках, надасть першу медичну допомогу, знайде лікаря. Мац-мац! Автомат на грудях, граната за поясом. Можна йти.

- Петрику, братику, чіпляйся за мою шию руками. Міцно тримайся! Перед нами далека дорога, і ми здолаємо її!

Петро жалібно застогнав.

- Що тобі? Ти контужений чи поранений?

- Болить! Осьде... Ду-у-уже болить! - пожалівся брат.

Біда! Стало страшно...

- Нічого... Нічого, брате. Головне, що ми живі. А я к там наш Іван? Як моя «Орися»? - заспокоював хлопець сам себе, а подумки благав: «Мамо ріднесенька! Моліться за своїх безталанних синів. Важко нам!»

Василь ніс брата і не боявся ні стрілянини, ні ворожого полону. Ішов через рови, переступав через повалені дерева, а заграва від пожеж освітлювала шлях вогненно-хижими очима.

Він спотикався, падав, піднімався і йшов далі. Здавалося, що не відчуває ваги братового тіла, навіть інколи думав: «Кажуть люди, що своя ноша легка. Правду кажуть».

Час від часу брат просив:

- Зупинися... Поклади мене... Хочу відпочити... Пити хочу... Пити... Болить!

Василь клав пораненого на землю, шукав криницю.

Знайшов, та не було відра. Швидше б дістатися до річки. Там вони нап'ються, а Василь обмиє від землі та братової крові руки. Тепла й липка, вона юшить з невидимої в пітьмі рани, лякає, змушує бігти.

«Боже милостивий, зглянься над нами! Врятуй мого брата! Адже ми не за себе... Ми за святу справу, за волю і честь України», - молився Василь.

До річки було далеко. Він не донесе брата, не вистачить сил. Потрібно когось покликати на допомогу. Але кого?

Перелякані люди сновигають сюди-туди в пошуках рятунку. Он як плачуть діти, голосять жінки. До кого звернешся? У кожного своє горе. Ага! Треба йти до церкви! Може, ще живий священик Соколовський...

Вже минула північ, коли Василь з пораненим братом на плечах переступив церковний поріг. Церква була переповнена переляканими людьми. Вони стояли на колінах, били поклони й молились.

Священик оглянув пораненого і перехрестився:

- Пізно. Він уже не дихає... Пульсу нема... Три рвані рани...

Зачепило його осколками, бідолаху...

Василь підняв угору кулаки:

- О Боже! Чому Ти такий жорстокий? Я ж Тебе молив! Я ж Тебе благав! А Ти... Ти...



Pages:     | 1 |   ...   | 3 | 4 || 6 | 7 |   ...   | 25 |
Похожие работы:

«УДК 351.74+519.72 І.В. АРІСТОВА, А.В. СЕРГЄЄВ, Л.М. СЕРГЄЄВА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ Обґрунтовано доцільність розгляду державного управління з позицій сучасного розуміння соціальних процесів як взаємодії держави та громадянського суспільства. Із метою реалізації “людиноцентристської” ідеології діяльності інститутів держави запропоновано вдосконалення адміністративного законодавства здійснювати на базі нової концепції розвитку законодавства...»

«ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Кафедра ділової комунікації Методичні матеріали та тематика завдань для студентів заочного відділення з дисципліни Основи ділової комунікації (вкл. модуль «Комунікативний менеджмент») Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр Галузь знань: 0306 -менеджмент і адміністрування Напрям підготовки: 6.030601-менеджмент Статус курсу: професійно-орієнтований (за вибором ВНЗ)...»

«УДК 65.012.65:334.72 (477) Д.А. Панасенко Національний університет “Львівська політехніка” РОЗВИТОК КООПЕРАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА РИНКУ ОЗБРОЄННЯ © Панасенко Д.А., 2013 Розглянуто сутність, ознаки та переваги міжорганізаційної кооперації. Систематизовано та охарактеризовано типи такої кооперації. Обґрунтовано важливість розвитку кооперації в межах підприємств учасників Державного концерну “Укроборонпром”. Розроблено модель полівекторної кооперації...»

«Міністерство охорони здоров’я України Харківський національний медичний університет Головне управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації Обласний центр боротьби та профілактики з ВІЛ/СНІД Асоціація інфекціоністів України Обласна клінічна інфекційна лікарня, м. Харків Асоціація Служби протидії ВІЛ/СНІДу в Україні АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІКИ, ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ І ЗАХВОРЮВАНЬ З ПАРЕНТЕРАЛЬНИМ ШЛЯХОМ ПЕРЕДАЧІ Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною...»

«МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ НАУКОВИЙ ЗБІРНИК Заснований у 2012 р. Випуск 12 (1) Київ – 2015 УДК 911.3: 796.5 (100) (477) ББК 65.04 РЕЦЕНЗЕНТИ: Шищенко П.Г., чл.-кор. АПНУ, д. геогр. н., проф., засл. діяч науки і техніки; Масляк П.О., д. геогр. н., проф. Конструктивна географія та раціональне використання природних ресурсів: Наук. зб./ Ред. кол.: Я.Б. Олійник...»

«УДК 338.242.2:339.138 Н.І. Горбаль, С.Б. Романишин Національний університет “Львівська політехніка” ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО РЕКЛАМНИХ РИНКІВ © Горбаль Н.І., Романишин С.Б., 2013 Досліджено тенденції та подано прогнози розвитку світового та вітчизняного ринків реклами, що відновлюються після кризового періоду швидкими темпами. За прогнозами обсяг світового ринку ймовірно виросте на 3,5 % в 2013 р., а вітчизняного – на 10,9 %. Найбільшими рекламними ринками визнано США,...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Генеральний директор Телиця Володимир Іванович (прізвище та ініціали керівника) (посада) (підпис) 17.05.2013 М.П. (дата) Річна інформація емітента цінних паперів 2012 рік за 1. Загальні відомості ПУБЛІЧНЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО 1.1. Повне найменування емітента МАРIУПОЛЬСЬКИЙ ТЕРМIЧНИЙ...»

«УДК 005.7:005.336.1 Снітко Е.О., к.т.н., доцент, ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» Завгородня Е.Е., студентка, ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» ВИЗНАЧЕННЯ ЧИННИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОЦІНКУ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСУ ПОСТАНОВКИ ЦІЛЕЙ В ОРГАНІЗАЦІЇ У статті розглядаються фактори, які впливають на процес постановки цілей в організації, розкрито сутність понять ефективність менеджменту, процес постановки цілей. Виявлені фактори, які повинні бути...»

«Кажани України та суміжних країн Bats of Ukraine and adjacent countries Праці Теріологічної школи Proceedings of the Theriological School Випуск 3, 2002 Volume 3, 2002 © І. Загороднюк (с. 95–106) © Igor Zagorodniuk (с. 95–106) РОЗДІЛ VI. ДОДАТКИ Представлено список першоджерел, на які в тексті керівництва зроблено відповідні цифрові посилання. При підготовці бібліографії увагу приділено виданням, доступним в Україні, зокрема наявним в Українському центрі охорони кажанів (УЦОК). Окремим списком...»

«Науковий вісник, 2004, вип. 14.8 Література 1. Овчаров К.Є. Физиологические основы всхожести семян. – М.: Наука, 1969. – 279 с.2. Вайнагий И.В. Семенная продуктивность и всхожесть семян некоторых высокогорных растений Карпат// Ботанічний журнал. – 1974, т. 59, № 10. – С. 1439-1451.3. Серебряков И.Г. Морфология вегетативных органов высших растений Подмосковья. – М.: Наука, 1973. – 234 с.4. Методика фенологических наблюдений в ботанических садах СССР. – М.: Наука, 1975. – 80 с. 5. Малиновський...»

«УДК 159.9 : 316.477 Задорожна О. М. ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ У ФОРМУВАННІ ЖИТТЄВИХ ПЕРСПЕКТИВ СТАРШОКЛАСНИКІВ У статті розглядаються гендерні відмінності у формуванні життєвих перспектив старшокласників. Доведено, що формування життєвої перспективи у ранньому юнацькому віці є цілісним, інтегративним процесом, в якому утверджуються і реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення. Зазначено, що старший...»

«Л.В. Умрихіна УДК 811.161.2’37.367,323 РЕАЛІЗАЦІЯ СЕМАНТИКИ БАЖАННЯ ПРИСКОРЕНОГО ЗДІЙСНЕННЯ У ВИСЛОВЛЕННЯХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Стаття присвячена одному з видів семантики оптатива, представлених у синтаксичних конструкціях сучасної української мови. Вивчаються фактори його формування, аналізуються формальні ознаки синтаксичних конструкцій, взаємодія різних компонентів змісту в семантичній структурі висловлювань, різновиди семантичних значень. Ключові слова: оптатив, бажальність, оптативні...»

«ПРАВИЛА В Н У Т Р І Ш Н Ь О ГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ МУКАЧІВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЗАТВЕРДЖЕНО Конференцією трудового колективу Мукачівського державного університету від “” _ 20 р. Протокол № _ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. 1. Відповідно до Конституції України громадяни України мають право на працю, тобто на одержання гарантованої роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вибір професійної підготовки, роду...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»