WWW.UA.Z-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Методички, дисертації, книги, підручники, конференції

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |   ...   | 104 |

«АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Навчальний посібник Київ УДК 353:061.1ЄС(075.8) А31 Схвалено Вченою радою Національної академії державного ...»

-- [ Страница 8 ] --

Що стосується унітарних держав, то суто симетричний устрій трапляється дуже рідко: столиці, як правило, мають дещо або суттєво інший статус порівняно з іншими територіальними одиницями вищого рівня. Асиметрія територіального устрою держави нерідко зумовлена тим, що в ній є інонаціональні групи, які компактно проживають і яким надана національно-територіальна автономія. У державі з асиметричним адміністративно-територіальним устроєм її територіальні частини мають різний правовий статус. Такі характерні особливості притаманні Італії, де Сицилія, Сардинія і деякі інші територіальні одиниці мають особливі форми та умови автономії, причому статус цих автономій визначається окремими конституційними законами. Асиметричний статус мають і багато регіонів Іспанії (Каталонія, Галісія). В останні роки Італія, Іспанія, Нідерланди та Франція, залишаючись формально унітарними, використовують у державно-територіальному устрої окремі елементи федералізму.

Теорія держави і права виділяє кілька видів територіального устрою держави. Основним є унітарний і федеративний державний устрій. Крім того, розрізняють також міждержавні об’єднання (союзи держав, у рамках яких існують державні і наддержавні органи, але держави, що об’єднуються, зберігають свій суверенітет у повному обсязі). До них належать особиста і реальна унія, протекторат і асоційовані держави, конфедерація, співдружність, співтовариство.

За політико-територіальним устроєм розрізняють прості (унітарні) та складні (федеративні і конфедеративні) держави.

Термін “унітарна держава” походить від латинського слова unus, unitаs, що означає “один”, “єдність”. Унітарна держава, таким чином, складається не з державних утворень, а з адміністративно-територіальних одиниць, правовий статус яких визначається центральною владою. Унітарний характер держави означає, що територія в межах існуючих державних кордонів є цілісною і недоторканною, що складові частини цієї території перебувають у нерозривному взаємозв’язку, відрізняються внутрішньою єдністю і не мають ознак державності, як це властиво складовим частинам, наприклад, федеративної держави.

Аналізуючи генезис унітарної форми державного устрою, потрібно виходити з того, що унітаризм замінив партикуляризм і феодальну роздробленість, відіграв прогресивну роль. Він не залежав від національно-етнічної чи расової структури населення, а був затребуваним єдиним режимом завдяки відносній простоті в здійсненні державної влади. Унітарна держава на сьогодні є найбільш поширеною у світі формою державного устрою. Понад 85% країн світу обрали унітарну форму територіального устрою. Це різні за своїми територіальними параметрами, етнонаціональним складом, географічним положенням, економічним та соціально-культурним розвитком, політичними та правовими традиціями держави. В унітарній державі є лише одна загальнонаціональна конституція, норми якої чинні на території всієї країни без будь-яких обмежень, а також існує тільки загальнонаціональне громадянство.

Для унітарної держави характерна єдина система вищих органів (парламент, глава держави, уряд). Юрисдикція цих органів поширюється на всю територію країни, яка поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають політичної самостійності. В цих одиницях (департаменти, області, округи, райони, міста тощо) звичайно утворюються власні представницькі та виконавчі органи, які функціонують відповідно до загальнонаціонального законодавства та зобов’язані застосовувати законодавчі та інші нормативні акти, які приймаються центральними органами державної влади.

Територія унітарної держави завжди має внутрішню організацію або так званий адміністративно-територіальний устрій (винятком є лише так звані мікродержави), суть якого зводиться до поділу єдиної території держави на складові частини. Територія унітарної держави являє собою не що інше, як велику політичну та соціально-економічну суперсистему, що у визначених державним кордоном межах поєднує ключові функціональні підсистеми життєдіяльності суспільства (“управління”, “виробництво”, “обслуговування”, “розселення”) та певною мірою локалізує їх у межах конкретних адміністративнотериторіальних одиниць існуючого адміністративно-територіального поділу.

Лише у випадках, коли локалізація зазначених підсистем на території відповідає існуючому адміністративно-територіальному устрою (відповідно і існуючій системі управління), адміністративно-територіальний устрій можна вважати оптимальним.

Адміністративно-територіальний устрій унітарної держави традиційно ґрунтується на певних принципах, тобто керівних засадах, що визначають сутність і зміст цього інституту державного ладу і, як правило, закріплюються в конституції та законах. Загальноприйнято, що адміністративно-територіальний устрій унітарної держави ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території; поєднанні централізації і децентралізації у здійсненні публічної влади; збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Так, принцип територіального верховенства держави, який є системоутворюючим щодо інших принципів цього інституту державного ладу, визначає суверенність держави і передбачає, що державна влада здійснюється згідно з конституцією та законами системою відповідних державних органів на всій території держави.

Принцип територіального верховенства держави характеризує повноту державної влади в усіх її конституційних формах і виявах на всій території держави. Держава самостійно встановлює правовий режим власної території, забезпечує її оборону, вирішує питання адміністративно-територіального поділу з метою вибору оптимальної моделі здійснення державного володарювання і місцевого самоврядування тощо.

Принцип єдності та цілісності території означає, що складові частини державної території – адміністративно-територіальні одиниці – перебувають у нерозривному взаємозв’язку, визначаються внутрішньою єдністю в межах державного кордону.

Принцип централізації та децентралізації в здійсненні державної влади проявляється в тому, що за центральними (загальнодержавними) органами держави закріплюється право забезпечення внутрішніх і зовнішніх загальнонаціональних інтересів, регулювання всіх сфер суспільного і державного ладу – політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної), екологічної та зовнішньополітичної, а обов’язок захисту суверенітету і територіальної цілісності визначається як найважливіша функція держави. За місцевими органами державної влади традиційно закріплюється право вирішувати питання регіонального і місцевого значення, що сприяє реалізації загальнодержавних програм.

Важливими є й інші принципи адміністративно-територіального устрою, які визначають сутність і зміст регіональної політики унітарної держави, визнають і гарантують права територіальних колективів тощо. Принцип системності територіального устрою – один з них. Згідно із цим принципом територіальний устрій має певну систему, що складається із взаємопов’язаних адміністративно-територіальних одиниць, які мають між собою структурні і функціональні зв’язки.

Принципами територіального устрою та адміністративно-територіального поділу, які є важливими засадами демократичного державного ладу європейських країн, є субсидіарність; розробка оптимального науково зваженого понятійно-категорійного інструментарію, який би виключав будь-яку двозначність тлумачень; компактність, тобто адміністративно-територіальні одиниці повинні бути компактними, без анклавів; спадкоємність – основні характеристики адміністративно-територіального поділу мають враховувати історичні, національно-культурні, соціально-економічні особливості території, по можливості, повинні зберігати наявні межі інфраструктур та комунікацій; гнучкість та адаптивність – адміністративно-територіальний устрій повинен порівняно легко пристосовуватися до територіальних змін у суспільстві – змін у соціальних та управлінських технологіях, економіці, розселенні, споживанні; наявність оптимальної “критичної маси” – адміністративно-територіальні одиниці повинні мати достатню фінансово-економічну базу для забезпечення населення відповідними послугами тощо.

З огляду на викладене становить інтерес досвід таких складних унітарних держав-членів Європейського Союзу, які мають у своєму складі автономії. Іноді такі країни називають унітарними державами з автономними включеннями.

Це – Корсика у Франції; Північна Ірландія (Ольстер) у Великій Британії; автономні області в Італії; Азорські острови та Мадейра у Португалії; Гренландія та Фарерські острови у Данії; автономні утворення в Іспанії; Аландські острови у Фінляндії.

Автономією як специфічною формою територіальної організації публічного управління є територія, якій держава для врахування національних, історичних, економічних, географічних, релігійних та інших особливостей населення в окремих адміністративно-територіальних одиницях надає розширені права з питань місцевого значення або забезпечує політичні та духовно-культурні запити різних груп населення шляхом їх екстериторіальної самоорганізації.

Автономія відіграє значну роль в удосконаленні державного устрою у сучасних багатонаціональних унітарних і федеративних державах, зокрема в комплексному розв’язанні трьох головних проблем: децентралізації влади, регулюванні міжнаціональних відносин та захисті культурних цінностей народів, що проживають на території певної країни.

Наявність автономних утворень, безумовно, ускладнює політико-територіальну організацію цих держав, вносить у неї певну асиметрію. Але сама по собі наявність на території певної країни однієї, двох або навіть більше автономій ще не виводить її за рамки унітарності та не перетворює у федерацію. Адже автономність і суверенність – це якісно різні виміри самостійності політико-територіальних одиниць, суб’єктів. Загальна тенденція до демократизації устрою держав у сучасному світі визначає загальну тенденцію до посилення децентралізації територіального устрою різних країн, розширення автономії та місцевого самоврядування. Найбільш яскравою демонстрацією цих тенденцій децентралізованого та регіоналізованого унітаризму, або так званого “квазіфедералізму”, є перетворення у сучасний період низки унітарних держав у “держави автономій”, уся або переважна більшість території яких складається з автономних одиниць. Їх нерідко взагалі називають регіоналістськими державами, які в певному сенсі займають проміжне місце між унітарними та федеративними державами, загалом не виходячи за рамки унітаризму.

Слід зазначити, що автономія – це особливий статус території у державі (або сама територіальна одиниця із відповідним статусом), яка передбачає більш-менш широкі можливості самостійно вирішувати свої внутрішні проблеми поза меж прав та повноважень держави в цілому, до складу якої входить певна самоврядна одиниця. Тут ідеться про територіальну автономію, хоча поняття “автономія” вживається й у більш широкому розумінні, яке включає, зокрема, організаційну автономію (автономність у партійному, профспілковому та іншому будівництві) та культурному (культурна та національно-культурна автономії тощо).


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Оскільки останні мають здебільшого екстериторіальний характер та безпосередньо не пов’язані з політико-територіальною організацією держави, зосередимо увагу на аналізі територіальних автономій. Утім, запровадження автономії є одним із ефективних шляхів часткового розв’язання етнонаціональних суперечностей. Про це, зокрема, свідчать певні успіхи у державному будівництві таких європейських країн, як Австрія, Данія, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швейцарія. Їх позитивний досвід створення ефективних правових та організаційних гарантій захисту прав як національних меншин, так і корінних народів, є доволі пізнавальним та повчальним.

Водночас тематика регіону інтенсивно розробляється широким колом вітчизняних і зарубіжних дослідників: від політологів, юристів, спеціалістів з економічної статистики та соціального планування до авторів, що вивчають регіональні конфлікти. Питання регіональної політики стали складовою частиною багатьох політичних дискусій, отримавши нове висвітлення в контексті проблем глобалізації та євроінтеграції. Так, деякі автори вважають регіоном частину народногосподарського комплексу з певними ландшафтом, кліматом, корисними копалинами, а також зі специфічною виробничою спеціалізацією, яка залежить від щільності населення, характеру його поселень, традиційних занять, відносин з жителями інших регіонів, що значною мірою визначаються етнонаціональним, конфесійним, лінгвісттичним складом мешканців конкретної території, міграційними процесами, статево-віковою структурою та характером відтворення населення тощо.

Інші автори під регіоном розуміють адміністративно-територіальне утворення певної субнаціональної одиниці (від лат. regio – країна, область, округ).

Вони вважають, що термін “регіон” є синонімом термінів “область” та “район”.

Значною мірою така синонімічність є одним з аргументів, який використовується на користь зміни в процесі конституційно-правової модернізації адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування назв вітчизняних “районів” на “повіти”. Втім, існує погляд, згідно з яким між словами “регіон” та “район” є істотні відмінності і що ці слова навіть мають різну етимологію.

Адекватному розумінню та змістовому наповненню відповідних понятійних конструкцій має сприяти вивчення та засвоєння сучасних європейських тенденцій до інтеграції й регіоналізації, уявлень про принципи, завдання та функції регіональної політики, регіону, регіонального розвитку, врахування господарсько-економічних чинників та розуміння історичних і духовно-культурних традицій у територіальній організації публічної влади в кожній окремій державі.

Так, у цей час, коли в Європі поширюються ідеї субсидіарності, роль регіонів у процесі об’єднання набуває великого значення. Рух за регіоналізм поширюється як у Європейському Союзі, так і за його межами. Він підвищує впевненість, що повноваження Європейського Союзу, його держав-членів та регіонів взаємодоповнюються. У зв’язку із цим Асамблеєю Європейських Регіонів (АЄР) ще у 1996 р. була прийнята Декларація щодо регіоналізму. Декларація вміщує норми та стандарти, які встановлюють пріоритети та вказують напрями, за якими розвиваються регіони – члени АЄР. За цим документом, регіон є територіальним утворенням, сформованим у законодавчому порядку на рівні, що розташований безпосередньо нижче від загальнодержавного, та наділеним політичним самоврядуванням. Регіон є виразником певної політичної самобутності, яка може набувати різних політичних форм, що відображають демократичну волю кожного регіону набувати такої форми політичної організації, якій він віддає перевагу. Зазначається, що розмежування повноважень між державою та регіонами має встановлюватися національною конституцією або законодавством відповідно до принципів політичної децентралізації та субсидіарності. Згідно з ними функції мають здійснюватися на рівні, максимально наближеному до громадян. Регіон відповідає за здійснення усіх функцій, що належать переважно до регіонального відома.

У рамках політики так званої єврорегіоналізації можна виділити три напрями активних дій:

– децентралізацію державної влади в окремих країнах з метою передачі регіонам максимальних повноважень і закріплення прямих відносин з інститутами Європейського Союзу;

– утворення транскордонних регіонів та інших форм міжрегіонального співробітництва для розмивання кордонів окремих держав та забезпечення горизонтального об’єднання регіонів;



Pages:     | 1 |   ...   | 6 | 7 || 9 | 10 |   ...   | 104 |
Похожие работы:

«оповiдi 6 • 2010 НАЦIОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ НАУК УКРАЇНИ БIОЛОГIЯ УДК 581.1 © 2010 О. В. Кириченко, М. В. Волкогон Вплив аглютинiну зародкiв пшеницi при передпосiвнiй обробцi насiння на рiвень цитокiнiнiв i ауксинiв у листi рослин (Представлено академiком НАН України В. В. Моргуном) Дослiджено вплив аглютинiну зародкiв пшеницi при передпосiвнiй обробцi насiння на вмiст фiтогормонiв-активаторiв (цитокiнiнiв та IОК), флавоноїдiв i хлорофiлу в листi рослин пшеницi, а також азотфiксувальну активнiсть...»

«Титульний аркуш Підтверджую ідентичність електронної та паперової форм інформації, що подається до Комісії, та достовірність інформації, наданої для розкриття в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії. Генеральний директор Ковтонюк Олег Вікторович 07.05.2013 Річна інформація емітента цінних паперів за рік 2012 1. Загальні відомості 1.1. Повне найменування емітента Публічне акціонерне товариство Дніпрометиз 1.2. Організаційно-правова форма емітента Акціонерне товариство 1.3....»

«УДК 338.47:656.2(477) О.С. Полтавська Українська державна академія залізничного транспорту (УкрДАЗТ) СВІТОВИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ © Полтавська О.С., 2014 Розглянуто світовий досвід упровадження швидкісного залізничного руху у різних країнах світу. Описано світові моделі реформування залізничного транспорту і ймовірність розвитку однієї з моделей на залізничному транспорті України. Також розглянуто і проаналізовано роботу швидкісних...»

«Forestry Information Bulletin Інформаційний лісівничий вісник by the website http://sfmu.org.ua за матеріалами сайту http://sfmu.org.ua Issue 4, Aprile 201 4 Номер 4, квітень 201 4 У номері: Держлісагентство України приймає пропозицію співпраці з представниками регіональної програми «ФЛЕГ-2» Установчі збори Громадської ради при Львівському ОУЛМГ Аудити FSC (травень 201 4) Національний екологічний центр України опублікував довідник «Природно-заповідний фонд Київської області» під вільною...»

«37 РОЗДІЛ ІV. ГОСПОДАРСЬКЕ ТА ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УДК 349.412.3: 347.235 (477) ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРАВОВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ: ОКРЕМІ РОЗДУМИ Бондар О.Г., к.ю.н. Запорізький національний університет У статті здійснюється аналіз становлення правовідносин власності на землю в Україні за часів новітньої земельної реформи та визначення підходів до правового забезпечення їх подальшого розвитку. Ключові слова: право власності на землю, земельні відносини, земля, форми власності Бондар А.Г....»

«Шановні кримчани, мешканці східних областей України! Державна служба зайнятості готова сприяти Вашому працевлаштуванню!У центрах зайнятості Вам допоможуть: знайти роботу – тимчасову або постійну; взяти участь у громадських або інших роботах тимчасового характеру; пройти професійну підготовку, перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію; отримати статус безробітного та матеріальну допомогу на випадок безробіття. В усіх центрах зайнятості єдина база вакансій по Україні. Усі вакансії – у...»

«Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля* ДАТА ПІДПИСАННЯ: 25.06.98 р. ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 06.07.99 р., Закон України N 832-XIV _ * Остаточний текст, ухвалений спеціальною сесією Комітету з екологічній політики 16 березня 1998 року для прийняття на Конференції міністрів Навколишнє середовище для Європи. Сторони цієї Конвенції, посилаючись на принцип I Стокгольмської декларації про середовище...»

«МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П. Л. ШУПИКА БОБИРЬ Андрій Леонідович УДК 617-089.5-032.611.2 : 616.1 ВИКОРИСТАННЯ ЛАРИНГЕАЛЬНОЇ МАСКИ ДРУГОГО ПОКОЛІННЯ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ХВОРИХ З ВИСОКИМ РИЗИКОМ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ УСКЛАДНЕНЬ 14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ – 2015 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Одеському...»

«Савенець А.М. Лірика Лесі Українки в перекладах англійською Ґледіс Еванс УДК 81’ 255. 4 А. М. Савенець, вчитель (Білківська ЗОШ І-ІІ ступенів) ЛІРИКА ЛЕСІ УКРАЇНКИ В ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛІЙСЬКОЮ ҐЛЕДІС ЕВАНС В статті розглядаються переклади лірики Лесі Українки англійською мовою, здійснені Ґледіс Еванс. “Ця книга представляє лише невелику частку поетичної спадщини Лесі Українки. Передаючи її глибокі думки та пристрасні почуття, вона все ж залишається, як навіть найкращі переклади, зворотним боком...»

«РАННЯ ДIАГНОСТИК А ОНКОЛОГIЧНИХ ЗА ХВОРЮВАНЬ У ДIТЕЙ РАННЯ ДIАГНОСТИК А ОНКОЛОГIЧНИХ ЗА ХВОРЮВАНЬ У ДIТЕЙ Інформаційний посібник для лікарів Прогрес, який стався у дитячій онкології за останні 15-20 років, повністю змінив погляд на дитячий рак. Зараз це не вирок, а лише серйозний діагноз. Рання діагностика раку залежить головним чином від онкологічної настороги лікарі первинної ланки та їх знань. Що таке онконасторога? Це означає, що лікарі усіх спеціальностей будь-якої...»

«Київський національний університет імені Тараса Шевченка ПРАКТИКУМ ЗІ СПЕЦКУРСІВ „МЕТОДИ МОЛЕКУЛЯРНОЇ СПЕКТРОСКОПІЇ” ТА „ФОТОМЕТРИЧНІ Й ЛЮМІНЕСЦЕНТНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ” Для студентів 4 курсу хімічного факультету спеціалізацій “Аналітична хімія” та “Хімічний контроль навколишнього середовища” Запорожець О.А., Зінько Л.С. Запорожець О.А., Зінько Л.С. Практикум зі спецкурсів „Методи молекулярної спектроскопії” та „Фотометричні й люмінесцентні методи аналізу”. Для студентів 4 курсу хімічного...»

«Державне агентство лісових ресурсів України Національна академія наук України Український ордена “Знак Пошани” науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького Поліський філіал Українського ордена “Знак Пошани” науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького На правах рукопису ЗБОРОВСЬКА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА УДК 630*5:630*114.462](447.42) ЛІСОРОСЛИННИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІЩАНИХ ҐРУНТІВ ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ 06.03.03...»

«Години відвідування у бібліотеці ПН 11:00 – 13:00 ЧТ 15:00 – 17:00 UITEN ODKAZY: http://litopys.org.ua/index.html Jazyk http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/392.htm http://www.slovnyk.net/ http://rozum.org.ua/ http://ukrskor.info/ http://www.mot.narod.ru/mova/morf.htm http://ukrainskamova.narod.ru/ literatura http://www.ukrcenter.com/library/default.asp http://lab.chass.utoronto.ca/rescentre/slavic/ukr/audio/Zvukova-knyha/ http://virchi.narod.ru/kollekshn-avtor.htm Список книжок...»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2017 www.ua.z-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»